Опорні конспекти з предмета "Українська мова" ІІ курс

Урок: 

Тема. Вступ. Українська мова у світі. Українська діаспора

Мета: поглибити знання учнів про українську мову яу державну, розвивати усне мовлення учнів, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (бесіда з учнями)

ІV. Виклад нового матеріалу. Українська мова є державною мовою України, національною мовою близько 50 мільйонів українців і однією в робочих мов ООН.
   Поза межами України українська мова побутує серед українського за походженням населення західної (понад 2 млн. чоловік) та східної (6,8 млн. чоловік) діаспор.
   У західній діаспорі українською мовою в усній і писемній формах послуговуються етнічні українці США, Канади, Великобританії, Бразилії, Аргентини, Австралії, Австрії, Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини, Литви, Латвії та багатьох інших країн. Вони видають рідною мовою книжки, газети, журнали, проводять богослужіння, телепередачі. Окрім того, українські громади США і Канади організували мережу осередків української культури — бібліотеки, архіви, музеї, театри, хорові, музичні, танцювальні ансамблі, наукові товариства. Україністика викладається в 28 університетах і коледжах США, кафедри української мови створено в 12 університетах Канади. Україномовні загальноосвітні школи діють в Канаді, Австралії, Польщі, Молдові, Литві. Докладаються зусилля щодо відновлення шкіл злгкраїнською мовою навчання в Румунії та деяких інших країнах.

V. Виконання вправ. Вправа 231 стор. 268, вправа 253 стор. 270, вправа 256 стор. 271

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Повторити частини мови

Урок:

Тема. Синтаксис і пунктуація: словосполучення і речення, синтаксичні зв’язки в них. Класифікація речень за будовою

Мета: поглибити знання учнів про словосполучення і речення, синтаксичні зв’язки в них, розвивати усне і писемне мовлення мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (фронтальне опитування)

ІV. Виклад нового матеріалу.

Словосполучення — найменша одиниця синтаксису, утворена з двох або більше слів на основі підрядного зв’язку (одне зі слів — головне, друге — залежне). Словосполучення поділяються на прості (два повнозначних слова) і складні (три й більше таких слів).

В основі простого і складного словосполучення лежить головне слово. Залежно від того, якою частиною мови воно виражене, словосполучення поділяються на:

- іменні, де головним словом є іменник, прикметник, числівник, займенник: маленькі дерева, чоловік у костюмі, два підручники;

- дієслівні, де головним словом є дієслово та його форми: вивчаючи мову, спізнитися до школи, скласти іспит;

- прислівникові, де головним словом є прислівник: особливо радісно,занадто весело.

Підрядний зв’язок виражає граматичну залежність одного слова від іншого.

Існують три типи підрядного зв’язку: узгодження, керування та прилягання.

Узгодження — тип підрядного зв’язку, при якому форми залежного слова уподібнюються формам головного: веселий сміх, весела подія, веселе свято, веселі канікули.

Керування — залежне слово набуває форми того відмінка, якого вимагає головне слово: займатися за столом, пригорнув до себе, у глибині сцени. При зміні головного слова залежне не змінюється.

Прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом: особливо радісно, впевнено відповідати. За допомогою прилягання приєднуються незмінювані слова і форми слів — прислівники, неозначена форма дієслова, дієприслівник.

Речення — це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена мовна одиниця, в якій виражається самостійна думка. Воно може складатися з одного слова або групи слів.

У словосполученні:

1. Є тільки найменування предмета, ознаки.

2. Слова об’єднуються підрядним зв’язком.

3. Відсутня інтонація.

Речення:

1. Виражає завершену думку.

2. Зв’язок може бути підрядним або сурядним.

3. Інтонаційно завершене.

4. Має певне граматичне значення, що виражається найчастіше підметом і присудком (тобто граматичною основою).

 Речення класифікуються за будовою й типами синтаксичних зв'язків на прості і складні: «Наближалась весна» (М.Хвильовий); «Навально сунула чорною хмарою німецька орда, і не було чим зупинити» (А.Головко). Прості розподіляються на неускладнені й ускладнені: «А потім раптово впали сніги» (О.Гончар); «Я вчув Бояна спів із давнини у перший день, у першу мить війни» (П.Воронько). Складні речення поділяються на сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і безсполучникові: «Весна бажаная прийшла, і з нив веселими струмками Вода цілюща потекла» (С.Черкасенко); «Цього року старожили не бачили різдвяних зір, бо небо стояло в сірій сорочці будня» (М.Хвильовий); «Дзвенять затьмарені трамваї, хриплять розпачливо гудки» (Ю.Клен). Окремо виділяються багатокомпонентні складні речення з різними типами зв'язків (складні синтаксичні конструкції): «Вже сонце сховалося за обрієм, почало вечоріти, як зібралася вся козацька сила в одне місце» (А. Чайковський). За головними членами речення класифікуються на двоскладні та односкладні: «Добирався Баглай до міста на попутних» (О.Гончар); «Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять» (Л.Костенко). Односкладні речення поділяються на означено-особові: «Розплети задуму на полотнах сонця» (М.Хвильовий), неозначено-особові: «Женуть селян у колективи, збирають по повітах продналог» (Ю. Клен), узагальнено-особові: «Не дрімай! Бери кайло — Довбай!» (С. Черкасенко), безособові: «Не спалось Онисьці» (Є.Гуцало), інфінітивні: «З б р о ж е к. Як мені розуміти пана патрона?» (М. Куліш), номінативні: «Весна» (О.Кобилянська).

Другорядні члени сприяють поділу речень на непоширені і поширені: «Ми летимо» (М.Вінграновський); «Дмитро рвався відчинити двері» (А.Чайковський).

Наявність усіх членів речення або пропуск їх у мовному потоці дає змогу класифікувати речення на повні і неповні: «Почалася нова смуга в Єльчиному житті» (О. Гончар); «Ми його спитали, чи ловлять у селі рибу. — Ловлять, — охоче відказав хлопчина. — В Стиру й на озері. — А Стир далеко? — Та чому ж далеко? Близько» (Є. Гуцало). Окремо виділяються слова-речення: «З а р е м б с ь к и й. Тут живуть... Ґраси? — Ґраса. Так. Прошу... — З а р е м б с ь к и й. Скільки платите за цю кімнату панові Зброжеку? — Ґраса. Двадцять злотих. — З а р е м б с ь к и й . Так. Від завтра платитимете безпосередньо мені. Ви за цей місяць уже заплатили комірне? — Ґраса. Ні. Ще ні» (М. Куліш).

За модальністю речення поділяються на розповідні: «І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота» (Біблія), питальні: «Хто по-справжньому піклується підготовкою відповідних спеціалістів?» (О. Гончар), спонукальні: «М о к і й. Поможіть хоч ви! Сам уже не можу, хіба не бачите?..» (М. Куліш), умовні: «Палкими блискавицями, мечами Хотіла б я вас виховать, слова!» (Леся Українка), бажальні: «Якби мої думи німії та піснею стали без слова» (Леся Українка), переповідні: «На нас ображаються, на письменницьку зухвалість пишуть скарги, що ми, мовляв, часто-густо вторгаємося не в свої сфери» (О.Гончар), гіпотетичні: «Не всяка хмара з громом, а хоч і з громом, то, може, й не гряне, хоч і гряне, то не по нас, а як по нас, то, може, тільки опалить, а не вб'є» (нар. творчість).

V. Виконання вправ. Вправа 257 стор. 271, вправа 258 стор. 272, вправа 259 стор. 278

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Скласти діалог професійного спрямування

Урок:

Тема. Стилістичні особливості простих і складних речень. Синтаксичні норми

Мета: поглибити знання учнів про стилістичні особливості простих і складних речень, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (евристична бесіда)

ІV. Виклад нового матеріалу. Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура — це не тільки все те, що створено руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.

Мова не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар інформації про світ, насамперед про свій народ. Повіривши в те, що всі мови в нашому спільному домі “активно розвиваються”, ми довго не помічали, що цей розвиток, започаткований першим радянським десятиріччям, у 30—70-ті роки був спершу загально мовний, а потім повернутий у зворотному напрямку. Треба виправити становище: повернути всім мовам їх природний престиж і справжню, а не декларовану рівноправність. Необхідно виховувати культуру мови як запоруку піднесення культури суспільної думки суспільно корисної праці.

V. Виконання вправ. Вправа 257 стор. 271, вправа 258 стор. 272, вправа 259 стор. 278

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Вправа 262 стор. 277

Урок:

Тема. Поняття комунікації як діяльності учасників спілкування. Усне й писемне ділове мовлення

Мета: поглибити знання учнів про комунікацію як діяльність учасників спілкування, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (індивідуальна робота з картками)

ІV. Виклад нового матеріалу. Комуніка́ція (від лат. communicatio — єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico — роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis — спільний) — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Різноманітні види й способи комунікації можна поділити на три групи: усну, письмову й візуальну^[1].У свою чергу, саме спілкування можна умовно поділити на вербальне, невербальне та письмове спілкування. До невербального спілкування відносяться: мова тіла, візуальний контакт, мова жестів та ін.

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

• наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передачі; та одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається.
• наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передачі;
• наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого передається інформація;
• наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумілості отриманого повідомлення.

V. Виконання вправ. Вправа 275 стор. 294, вправа 276 стор. 294, вправа 277 стор. 295

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Повторити основні орфограми

Урок:

Тема. Комунікація в професійній сфері. Етика професійного спілкування

Мета: поглибити знання учнів про комунікацію професійній сфері, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (фронтальне опитування)

ІV. Виклад нового матеріалу. У процедурі спілкування виділяють такі етапи

• Потреба у спілкуванні (необхідно повідомити або дізнатися інформацію, вплинути на співрозмовника тощо) — спонукає людину вступити в контакт з іншими людьми.
• Орієнтування з метою спілкування, в ситуації спілкування.
• Орієнтування в особистості співрозмовника.
• Планування змісту свого спілкування — людина уявляє собі (звичайно несвідомо), що саме скаже.
• Несвідомо (іноді свідомо) людина вибирає конкретні кошти, фрази, якими буде користуватися, вирішує як говорити, як себе вести.
• Встановлення контакту
• Обмін думками, ідеями, фактами
• Сприйняття і оцінка відповідної реакції співрозмовника, контроль ефективності спілкування на основі встановлення зворотного зв'язку.
• Коригування напряму, стилю, методів спілкування і способів їх взаємодії.

Далеко не завжди процес комунікації є ефективним, адже між тим, хто доносить інформацію і тим, хто її сприймає можуть виникати комунікативні бар’єри - психологічні перепони, які людина установлює, аби захиститися від небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації. Виділяються такі типи бар’єрів, залежно від причин їх виникнення:

• Бар'єр взаєморозуміння. Може виникати через огріхи в процесі передачі інформації. Наприклад, коли комунікатор говорить невиразно, надто швидко, нечітко або вживає велику кількість звуків-паразитів.
• Семантичний бар'єр. Виникає, коли одне і те ж слово різні люди розуміють по-різному, вкладають в них свій власний сенс. Таке викривлення може бути наслідком особливостей особистісного сприйняття людини, її професійної діяльності.
• Стилістичний бар’єр. Він виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови, стану того, хто в цей час слухає.
• Логічний бар'єр. Виникає, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною, суперечить властивій йому манері доказів.
• Соціально-культурний бар'єр. Його причиною стають соціальні, політичні, релігійні і професійні розбіжності в поглядах, звичках, традиціях, що призводять до різного пояснення і сприйняття тих або інших понять, явищ, розумінь.
• Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме несприйняття того, хто говорить через його неавторитетність в очах слухача. Або ж навпаки, під час спілкування з людиною, яка є для співрозмовника дуже авторитетною, він може губитися, бути неуважним, не знати, що відповісти.
• Бар'єр відносин. Йдеться про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить, а потім — і до інформації, яку він передає.

V. Виконання вправ. Вправа 278 стор. 296, вправа 279 стор. 296, вправа 281 стор. 297

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Повторити класифікацію звуків

Урок:

Тема. Міжкультурна комунікація і професійна діяльність. Символіка в міжмовній комунікації

Мета: поглибити знання учнів про міжкультурну комунікацію, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (бесіда з теми «Комунікація в професійній сфері»)

ІV. Виклад нового матеріалу. Цей на перший погляд закручений термін – міжкультурна комунікація – можна легко розкласти на полички і пролити на нього трішки світла. Це ж очевидно не що інше, як спілкування між представниками різних культур. Звісно в процесі цього спілкування йде обмін певною інформацією. Оскільки у представників різних національностей частіше за все різне культурне підґрунтя, то можливе виникнення складних та цікавих моментів у процесі спілкування. І мова йде не лише про саму мову як таку, а й про культуру загалом і про культуру нації зокрема. Адже мова та культура існують в нерозривному взаємозв’язку. А в даному випадку крім мовних нюансів, при спілкуванні слід враховувати й інші культурні аспекти, як то: спосіб вираження емоцій, передачі інформації, жести, міміка, звичаї, традиції, вірування та ін.
Хоч потреба у спілкуванні між представниками різних культур сягає корінням глибини історії (смію навіть припустити що часів будівництва Вавилонської вежі), проте сам термін „міжкультурна комунікація” є досить молодим. Молодий та нерозважний? Та ні. Молодий та перспективний. Термін у сучасному вузькому змісті з’явився в науковій літературі в 1970-х роках.

V. Виконання вправ. Вправа 282 стор. 297, вправа 283 стор. 299

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Виконати фонетичний запис слів

Урок:

Тема. Стислий переказ тексту на професійну тему із творчим завданням

Мета: поглибити знання учнів про міжкультурну комунікацію, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  розвитку зв’язного мовлення

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (бесіда з учнями)

ІV. Виклад нового матеріалу. Текст для переказу

V. Робота над текстом.

VІ. Підсумки уроку.

VІІ. Домашнє завдання. Повторити правопис складних слів

Урок:

Тема. Контрольний докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням

Мета: поглибити знання учнів про міжкультурну комунікацію, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  розвитку зв’язного мовлення

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (бесіда з учнями)

ІV. Виклад нового матеріалу. Текст для переказу

V. Робота над текстом.

VІ. Підсумки уроку.

VІІ. Домашнє завдання. Повторити правопис префіксів, суфіксів

Урок:

Тема. Особливості вживання в мовленні односкладних і двоскладних речень, поширених і непоширених, повних і неповних, ускладних і неускладнених простих речень

Мета: поглибити знання учнів про різновиди простих речень, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (виконання завдань на картках)

ІV. Виклад нового матеріалу.  Речення класифікуються за будовою й типами синтаксичних зв'язків на прості і складні: «Наближалась весна» (М.Хвильовий); «Навально сунула чорною хмарою німецька орда, і не було чим зупинити» (А.Головко). Прості розподіляються на неускладнені й ускладнені: «А потім раптово впали сніги» (О.Гончар); «Я вчув Бояна спів із давнини у перший день, у першу мить війни» (П.Воронько). Неповними називаються речення, у яких пропущено один або кілька членів речення, необхідних для цілісної граматичної структури. Цей пропуск добре відчутний, а відсутні члени речення можна легко відновити.

Неповні речення, як і повні, можуть бути поширеними і непоширеними, односкладними і двоскладними, а також частинами складного речення.

Непоширене речення складається тільки з підмета і присудка. Йде дощ. Поширене речення крім головних членів речення має другорядні.  Речення, граматична основа якого складається з одного члена (або підмета, або присудка), називається односкладним: Надворі потемніло.

V. Виконання вправ. Впр. 288, стор. 302, Впр. 296, стор. 317

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Повторити правопис м’якого знака

Урок:

Тема. Тематичні виписки, тези, конспект прочитаної наукової статті

Мета: поглибити вміння учнів сприймати усне і писемне мовлення за допомогою слуху, визначати стиль, тип, жанр мовлення,  робити тематичні виписки, складати тези почутого, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  розвитку зв’язного мовлення

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (індивідуальна робота з картками)

ІV. Виклад нового матеріалу.  Пам’ятка
                                Як працювати з книгою

1.    Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:
а) прочитати титульну сторінку – прізвище автора, заголовок, рік видання;
б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на зворотному боці титульної сторінки;
в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титульної сторінки;
г)прочитати передмову або вступ.

2.    Під час читання звернути увагу на:
а) назви окремих розділів, частин, параграфів т.ін;
б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (р о з р я д к о ю, курсивом, півжирним та ін.);
в) з’ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;
г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3.    Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:
а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;
б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

                                                    Пам’ятка
                                      Як складати тези статті

1.    Попередньо переглянути статтю, продумати мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання.
2.    Уважно прочитати статтю, визначити її основну думку.
3.    Поділити статтю на смислові частини, визначити всі мікротеми.
4.    Сформулювати пункти плану, логічно пов’язавши їх між собою.
5.    Сприймаючи текстову інформацію, намагатися чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас – як читача.
6.    Вибирати для тез основні ідеї та положення, відділивши вадливі деталі від подробиць, записати їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності.
7.    Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускати перекручень змісту.

                                                Пам’ятка
                           Як працювати над тематичними виписками

1.    Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.
2.    Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: “Там само”. Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: “Там само” й вказується сторінка.
3.    Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.
4.    Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (…).
5.    Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прмямій мові.
6.    Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.
7.    На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

5.   Коментар відповідей та робіт  студентів

6.  Вивчення та повторення матеріалу:
170. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Складіть до нього план. Дайте відповіді на подані нижче запитання.
Все більше зростаючий потік інформації, інтерес широкого кола людей до науки, техніки, мистецтва вимагають вміння читати, робити записи почутого і прочитаного, зіставляти прочитаний матеріал з раніше відомим, систематизувати його. Вміти читати і занотовувати прочитане — необхідна риса й ознака інтелектуальної пращ. Записи роблять роботу з книгою раціональнішою, ефективнішою.
Щоб правильно, з максимальною повнотою використати книжку, людина повинна оволодіти певними навичками роботи з нею. Потрібно навчитися самостійно робити спостереження й висновки з прочитаного, точно цитувати, знаходити в книжці певні положення для підтвердження чи заперечення висунутого теоретичного положення і т. п. Складання, оформлення написів залежить від особливостей мислення, особливостей запам'ятовування та осмислення.
Написи допомагають швидко відновити в пам'яті прочитане і навіть через певний проміжок часу служать довідковим матеріалом.
Видів запису існує багато. Вибір того чи іншого з них иісшачасться конкретною метою. Якщо зміст книжки нескладний, легко засвоюється — можна обмежитися вкладанням плану роботи. Якщо вас цікавлять лише Окремі місця, то потрібно виписати саме їх (зробити виписки), а за ними скласти тези. Якщо книжка містить нову, цікаву, але важку для засвоєння інформацію, доцільно її законспектувати.
Тематичні виписки — це особливий спосіб запису вмісту почутого або прочитаного. Мета таких виписок — підготовка матеріалу для доповіді, повідомлення. Складанню виписок передує добір необхідної літератури, її значення. На цій основі складається план, відповідно до якого добираються тематичні виписки.
Виписки здебільшого робляться після читання розділу або параграфа, після осмислення їх змісту. В такому випадку вони добре доповнюють план (або тези) прочитанного, уточнюють, пояснюють їх.
Найважливіші місця з прочитаних книжок можна записати дослівно, а іноді своїми словами, якщо точне посилання на статтю, посібник, брошуру не потрібне. Найчастіше виписки оформлюються у вигляді цитат.
1.    Якими видами запису прочитаного вам доводилося користуватися під час підготовки до уроків, семінарських занять?
2.    Які труднощі виникали у вас під час опрацювання змісту наукової, науково-популярної, художньої літератури?
3.    Які вміння потрібні людині для оволодіння культурою читання?
171. Випишіть по дві цитати з будь-якої художньої або науково-популярнвілітератури. Скористайтеся поданою на с. 72 пам'яткою та зразком оформлення виписки.

Як працювати над тематичними виписками
1.    Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.
2.    Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само». Коли ж цитата береться з іншої сторінки книжки, то пишеться: «Там само» й вказується сторінка.
3.    Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.
4.    Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки (...).
5.    Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові.
6.    Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.
7.    На полях перед цитатою або у верхній частині доцільно давати її короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого тексту.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Повторити правопис прізвищ, географічних назв

Урок:

Тема. Контрольна робота «Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей з синтаксису, пунктуації, лінгвістики тексту і стилістики»

Мета: перевірити  знання учнів з даної теми, розвивати писемного мовлення учнів, виховувати повагу до української мови

Тип уроку: урок  контролю знань

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с., завдання для контрольної роботи

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, самостійна робота

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Виконання контрольної роботи

VІ. Підсумки уроку.

VІІ. Домашнє завдання. Впр.286, стор 301.

Урок:

Тема. Переклад тексту на професійну тематику

Мета: поглибити вміння учнів сприймати усне мовлення за допомогою слуху, перекладати, визначати стиль, тип, жанр мовлення,  робити тематичні виписки, складати тези почутого, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення (переклад тексту на професійну тематику)

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (бесіда з учнями)

ІV. Робота над текстом.

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання. Повторити вживання м’якого знака

Урок:

Тема. Особливості вживання в мовленні різних видів складних речень. Інтонування різних видів складних речень

Мета: поглибити знання учнів про особливості вживання в мовленні різних видів складних речень, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (тестування (усно))

ІV. Виклад нового матеріалу.  Складне речення — це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні без­спо­лу­ч­ни­ко­ві, складні сполучникові (скла­д­но­су­ря­д­ні, складнопідрядні) і складні з різними ви­да­ми зв’язку. Складносурядне речення — це склад­не речення, що складається з рівноправних частин. У складних реченнях, що мають по декілька простих, можуть бути різні види зв'язку - сурядний та підрядний, сполучниковий і безсполучниковий.

Розглянемо таблицю.

Різновид	Речення	Графічна схема
Складне речення із сполучниковим сурядним та підрядним зв'язками (сурядне - підрядне)	1). Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, 2). то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, 3). що випадково надходила одному чи другому до голови. (І. Сенченко)	[ ], то [ ], ( що ).
Складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв'язками	1). Але малюнком тоскним і недбалим Не хоче годувати листопад, 2). І мріють зорі: 3). ми серця запалим; 4). Радіє місяць: 5) повернувсь назад. (П. Филипович)	[ ], і [ ]: [ ]; [ ]: [ ].
Складне речення із безсполучниковим зв'язком на основному рівні та сполучниковим у межах компонента, що є складнопідрядним реченням	1) Хто боязкий, 2) той не рушить, 3) хто відважний, 4) той віз підважить. (Нар. тв.)	(хто),[той], (хто), [той].
Складне речення із сполучниковим сурядним, підрядним та безсполучниковим зв'язками	1) Стояла тиха і по - своєму хвилююча година: 2) згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк, 3) а внизу з - під кожного куща виповзав туман, 4) тому здавалось, 5) що над землею коливалися два неба. (М. Стельмах)	[ ]: [ ], а [ ], і [ ], (що).

V. Виконання вправ. Впр. 386, стор. 386, Впр. 387, стор. 387

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Повторити правопис відмінкових закінчень

Урок:

Тема. Текст як середовище функціонування мовних одиниць. Основні ознаки тексту: зв’язність, комунікативність, членованість, інформативність. Текст у професійному спілкуванні

Мета: поглибити знання учнів про текст як середовище функціонування мовних одиниць та про основні ознаки тексту, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (словниковий диктант)

ІV. Виклад нового матеріалу. Текст (від лат. textus — тканина, з'єднання) — загалом зв'язана i повнiстю послiдовна сукупнiсть знакiв. Наука, що вивчає тексти називається герменевтикою. Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на виконання певного комунікативного завдання. Висловлюючи думки і почуття, людина ставить конкретну мету — щось повідомити, про щось переконати тощо. Існує багато визначень тексту. Наведемо окремі з них.

«Текст — це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну визначеність»^{[Джерело?]} (І. Р. Гальперін).

«Текст — певна, з функціонально-смислового погляду упорядкована, група речень або їх аналогів, які являють собою, завдяки семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів, завершену смислову єдність»^{[Джерело?]} (В. В. Одинцов).

Найістотнішими текстовими ознаками є (А. П. Загнітко):

• цілісність;
• зв'язність;
• структурна організованість;
• завершеність.

Текст — середній елемент схеми комунікації, яку можна уявити у вигляді триелементної структури: автор (адресант) → текст → читач (адресат). Як серединний (проміжний) елемент комунікативного акту текст виявляє свою специфіку у кодуванні і декодуванні. Щодо мовця (адресанта) текст є кодованою величиною, оскільки мовець кодує певну інформацію. Для сприйняття вміщеної у тексті інформації читач повинен її декодувати (А. П. Загнітко).

Текст породжується мовцем, тим, хто пише, відповідно до його задуму, з потребою найкращого передавання змісту. Текст редагується на етапі внутрішньої, мислиннєвої підготовки, а в письмовому варіанті — також в процесі саморедагування, відповідно до стилістичних норм мови, комунікативної доцільності в кожній окремій ситуації.

Засобами зв'язку в тексті можуть бути такі елементи, що забезпечують єдність стилю:

• Змістові, логічні і психологічні зв'язки: а) єдність місця, часу, дійових осіб; б) зв'язок з минулим і майбутнім (єдність сюжету).
• Літературні, риторичні засоби зв'язку: а) прийоми композиції літературного твору (сюжетні лінії, обрамлення тощо); б) дотримання законів жанру (байки, сонету, інтерв'ю і под.); в) побудова компонента тексту як риторичної фігури (анафори тощо).
• Лексичні засоби зв'язку: а) вибір вдалого, доречного слова, використання синонімів; б) асоціативний вибір слів; в) займенникові заміни іменників; г) вживання антонімів, професійної, іншомовної лексики; ґ) вживання фразеологізмів; д) слова-узагальнення.
• Граматичні зв'язки. Морфологія і синтаксис: а) сполучники, їх повтор; б) співвідносні зі сполучниками займенники, прислівники; в) питальні речення і відповіді на них; г) побудова тексту з однорідними членами речення; ґ) ланцюжковий чи паралельний зв'язок речень; д) вставні одиниці тощо.
• Стилістичні зв'язки: а) весь текст витримано в одному стилі; б) відбувається доцільна зміна стилів.
• Інтонаційні засоби (усне мовлення): а) інтонація початку і кінця абзацу, відповідні паузи; б) емоційні інтонації, тембр голосу; в) логічні, фразові наголоси, психологічні паузи тощо.

V. Виконання вправ. Вправа 394 стор. 389 ( для І ряду), вправа 395 стор. 389 ( для ІІ ряду), вправа 396 стор. 389 ( для ІІІ ряду)

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Впр. 388, стор.388

Урок:

Тема. Складне синтаксичне ціле. Актуальне членування речення.Способи зв’язку речень у тексті

Мета: поглибити знання учнів проскладне синтаксичне ціле та способи зв’язку речень у тексті, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувативисловлювання, виховувати в учнів повагу до української мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Пілручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Увідно-мотиваційний етап.

1. Повідомлення теми та мети уроку.

2. Актуалізація опорних знань учнів.

¾    Назвіть найменшу синтаксичну одиницю, яка виражає закінчену думку.

¾    Чим відрізняється текст від окремих речень?

¾    Чи будь-яка сукупність тематично-об’єднаних речень є текстом?

¾    За якими ознаками можна об’єднати речення в  єдине ціле?

3. Вступне слово вчителя.

 Сьогодні я хочу познайомити вас з поняттям «складне синтаксичне ціле». Зупинимо свою увагу на ССЦ як найменшій структурній  одиниці тексту. Але перед тим,як перейти до вивчення ССЦ, давайте пригадаємо композиційні частини тексту. (учні називають композиційні частини тексту)

        Універсально її можна показати так: заголовок; зачин (вступ, зав’язка); середня частина(розвиток дії), кульмінація(у художньому творі); кінцівка(висновок, розв’язка). Що розглядати як структурні одиниці тексту? Висувалися мовознавцями різні пропозиції: 1) складне синтаксичне ціле -

М.С.Поспєлов; 2) надфразну єдність (НФЄ) - Л.А.Булаховський;

3) висловлювання - В.В.Виноградов; 4) прозаїчні строфи (ПФ) - ГЯ.Солганік;

5) компоненти тексту - М.Фігуровський.

Що ж ми називаємо ССЦ, які його характерні ознаки,  на які функціональні типи розподіляються ССЦ? Я пропоную вам самостійно у групах опрацювати матеріал.

ІІ. Операційно-пізнавальний етап.

1.      Підготовка до самостійної роботи в групах. Роздача текстів. Пояснення завдань для кожної групи.

І група. Прочитати текст зробити, тематичні записи у творчих зошитах.   Виділити основні ознаки першого речення. Скласти план розповіді про ССЦ.

ІІ група. Ознайомитися з характерними ознаками ССЦ, зробити відповідні записи, пояснити значення слова «мікротема».

 ІІІ група. Визначити функціональні типи ССЦ; пояснити зв'язок між реченнями у різних типах ССЦ.

2.      Самостійна робота у групах.

 ІІІ. Корекційно-оцінювальний етап.

1.      Звіт керівників груп про результати роботи.

Між групова робота. Обговорення результатів дослідження кожної групи. Виступи експертів груп. Конспектування теоретичного матеріалу.

2.      Узагальнення результатів досліджень.

3.      Запис теоретичного матеріалу у вигляді таблиці

ІV. Закріплення матеріалу.

1.      Визначити перше речення ССЦ (вправа 281 стор.164)

2.      Аналіз поданого тексту за схемою(вправа 281 стор.164)

3.      Самостійна робота

Списати. Проаналізувати міні-текст

І варіант

Земля не може жити без сонця, а людина без щастя. В години великих переживань і тривог людське серце схоже на криничку. Яка очищається від мулу,тому що тоді пізнається справжня ціна людяності, тоді пізнається і щастя. В такі часи з подивом довідуєшся, як мало і як багато треба тобі на віку, як погано ти йшов по своїй дорозі, як завчено ти говорив «добрий день», не творячи цього доброго дня, навіть гірше,ремствував на нього, бо тріски буднів часто заслоняли золото променів.

Такі думи час від часу рояться і злітають в душі кожного із нас. (за М.Стельмахом)

ІІ варіант

От як воно буває в житті. Людина щось витворює для себе, на перший погляд, наче й велике та вічне, сподіваючись вразити світ й самому мати від того радість бодай наприкінці життя. А життя мудріше за людину. Її не стає,вона віднуртувала свою мить і вгасла,спалила себе на власному багатті… і тепло багаття доброї людини ще довго гріє інших, а може, не згаса ніколи, й тим вільно

скористатись кожному, хто здатний не відкидати пріч тепло життів, які горіли до нього, не ставити одне своє життя в центрі Всесвіту, серед безмежної галактики життів.

Лише тирани можуть плекати надію, що всесвіт належить їм увесь без обмежень. Вони навіть можуть існувати деякий час у тому ілюзорному над світі, певні, що вони вічні, тоді як вони такі ж весняні метелики, як і всі інші, хіба що з більшими чи меншими вкрапленнями на крильцях…

Перевірка самостійної роботи. Оцінювання учнів.

Творча робота.

Складіть міні-міркування до теми «Життя людське-найперша цінність, яку треба берегти»  у публіцистичному стилі.  Поділити утворений текст на ССЦ.

Перевірка творчої роботи. Оцінювання учнів.

Домашнє завдання. Повторити вивчені орфограми

Урок:

Тема. Основні пунктограми в простому і складному реченнях, у реченнях з прямою мовою та в діалозі

Мета: поглибити знання учнів про основні пунктограми в простому і складному реченнях, у реченнях з прямою мовою та в діалозі, розвивати усне і писемне мовлення учнів, грамотність, вміння будувати висловлювання, виховувати в учнів повагу доукраїнської мови

Тип уроку: урок  поглиблення і систематизації вивченого

Обладнання: Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 10-11 кл.сер.шк. – К.:Вікторія, 2001.- 464 с.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, виконання вправ, робота з підручником

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (диктант с. 391)

ІV. Виклад нового матеріалу.  

V. Виконання вправ. Впр. 399, стор. 393, Впр. 400, стор. 393

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Повторити правопис м’якого знака