Сайт викладача Малишко Ольги: Опорні конспекти з предмета "Світова література" ІІ курс

Урок:

Тема. Загальна характеристика розвитку літератури І половини XX століття

Мета: поглибити знання учнів про бурхливий і суперечливий суспільно-історичний розвиток світу в І пол. XX ст., розвивати їх аналітичне мислення, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрети письменників І пол. XX ст., фото визначних подій початку XX ст., підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: імпресіонізм, психологізм у літературі

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (бесіда з учнями)

ІV. Виклад нового матеріалу. Розвиток зарубіжної та вітчизняної культури у XX — на початку XXI ст. відбувається у складних, часто суперечливих обставинах, коли соціальні, політичні, військові, екологічні катаклізми впливають на людську особистість, змінюють її ціннісні орієнтири, трансформують соціокультурний розвиток.

Науково-технічна революція, започаткована у XIX ст., істотно вплинула на розвиток виробничих сил, сприяла індустріалізації, урбанізації, піднесенню загального освітнього рівня населення.

У 20-х pp. провідні західні держави на певний час вступають у період економічного зростання, створюється Ліга націй (1919)— міжнародна організація, що ставила на меті обмеження озброєнь, боротьбу за мир і безпеку народів. У цей час на Заході зростав рівень життя населення, поліпшувалися умови праці і соціального захисту робітників, зменшувалася кількість масових виступів. На жаль, період соціально-економічної стабільності виявився нестійким. Деяким державам (США, Франція) вдалося подолати кризові явища демократичними засобами. Проте в ряді країн до влади приходять радикально настроєні політики. Фашистська диктатура встановлюється в Італії (Б. Муссоліні, 20-ті pp.), у Німеччині до влади приходять нацисти на чолі з А. Гітлером, в Іспанії розпочинається громадянська війна.

У XX ст. в ряді країн встановлюються тоталітарні режими. Тоталітаризм (фр. totalite — сукупність, повнота, від лат. totus — увесь, цілий) — форма державного правління, що характеризується повним (тотальним) контролем суспільства, ліквідацією демократичних свобод (СРСР, фашистська Німеччина, згодом Китай). Сфера культури за таких умов також підконтрольна державному впливу. За умов відсутності свободи творчості митці змушені дотримуватись певних регламентованих приписів, обмежень, а мистецтво в цілому має обґрунтовувати ідеї, що проголошуються владою. Тоталітарна держава бореться з усіма мистецькими напрямами та діячами культури, які не підтримують офіційного курсу, не дотримуються державної ідеології. Проголошується цілковите підпорядкування інтересів і свободи особистості інтересам держави. Формується тоталітарна свідомість, коли людина, не маючи змоги брати участь у громадському житті, вірить, що правляча партія та її лідер повністю виражають її інтереси, стає пасивною, з пригніченою психікою, безпринципною.

Друга світова війна (1939—1945), жорстокіша і кровопролитніша за попередню, вплинула на світогляд мільйонів людей. «Багатомільйонні людські жертви, втрата незліченних матеріальних і культурних цінностей підірвали віру в гармонію світовлаштування, спонукали до перегляду попередніх уявлень про призначення і критерії культури, духовності».

У XX ст. руйнуються колоніальні імперії, які мали численні володіння в Азії, Африці, Латинській Америці. Позбулися своїх заморських територій Великобританія, Франція, Іспанія, Португалія, Голландія, Італія тощо, натомість на політичній карті світу з'явилися нові молоді незалежні держави. У кінці століття зазнала краху світова соціалістична система і розпалася одна з найбільших тоталітарних держав — Радянський Союз.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Вивчити конспект. Прочитати твір Ф.Кафки «Перевтілення»

Урок:

Тема. Життєвий і творчий шлях Ф.Кафки. «Перевтілення»

Мета:ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Ф.Кафки, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Ф.Кафки, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: модернізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість Ф.Кафки

ІV. Виклад нового матеріалу. Кафка належить до тих письменників, зрозуміти і розтлумачити яких не так просто.
Франц Кафка народився в сім'ї празького єврея, оптового торговця галантерейними товарами в Празі (1883 р.) Благоустрій родини поступово зростав, але розуміння і відношення всередині сім'ї залишилися при цьому у світі темного міщанства, де всі інтереси зосередились на “справі”, де мати безсловесна, а батько безперервно хизується тими приниженнями і бідами, які він перетерпів для того, щоб вибитися в люди. І в цьому темному і затхлому світі народився і ріс письменник не тільки тендітний і слабкий фізично, але і чутливий до всякого прояву несправедливості, неповаги, грубості і корисливості.
Твори Кафки досить образні, метафоричні. Його невеликий твір “Перетворення”, романи “Процес”, “Замок” – це все переломлена в очах поета реальність, яка оточувала його, тогочасне суспільство.
При житті Ф.Кафки побачили світ такі книги: “Споглядання” (1913), “Кочегар” (1913), “Перетворення” (1915), “Вирок” (1916), “Сільський лікар” (1919), “Голодарь” (1924). Основні твори були видані після смерті письменника. Серед них “Процес” (1925), “Замок” (1926), “Америка” (1927).

Твори Кафки за останній час перетворилися в нас в інтелектуальний бестселер: двотомник, трьох-, четирехтомник, і усі за останні кілька років. Є різні причини такого бума, що напрошується - наочність підтверджень давньої сентенції: "Ми породжені, щоб Кафку зробити минулим", - усе-таки навряд чи пояснює всі і до кінця. Як ні намагалися представити Кафку творцем абсурду, що запанував у світі (звідси, до речі, і перманентний страх, що вселяється цілком аполітичним письменником радянському офіціозу, на кожнім кроці видевшему небажані аналогії), таким прочитанням уловлюється лише одна з граней його творчої індивідуальності: істотна, але не визначальна. По щоденниках це видно відразу.
Щоденники взагалі багато чого коректують у сформованих представленнях, які своєю стійкістю перетворили Кафку якщо не в символ, то в значиме ім'я з зовсім визначеним набором коннотаций. Почуваючи, що запису, що робилися Кафкой для одного себе, часом вуж дуже не відповідають судженням про нього, що стали безперечними ддя масового свідомості, виконувач духівниці і перший біограф письменника Макс Брід не поспішав з їхньою публікацією. Перша вибірка з'явилася лише через десять років після того, як були надруковані обоє знаменитих роману, а вслід їм і "Америка".

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Вивчити конспект. Прочитати твір Ф.Кафки «Перевтілення»

Урок:

Тема. Контрольний домашій твір- роздум «Внутрішня драма головного героя роману Стендаля «Червоне і чорне»

Мета: визначити розуміння проблематики та художньої своєрідності роману, розвивати навички писемного мовлення, формувати в учнів уміння узагальнювати прочитане, робити висновки, виховувати художній смак

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрет Стендаля, підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: імпресіонізм, психологізм у літературі

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (робота з картками)

ІV. Робота з написання твору

1) складання плану

2) читання прикладу

3) написання чернетки

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання. Написання твору-роздуму

Урок:

Тема. Контрольний класний твір - роздум за романом Ф. Достоєвського «Злочин і кара»

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрет Достоєвського, підручник, словники

Теорія літератури: імпресіонізм, психологізм у літературі

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (бесіда)

ІV. Робота з написання твору

1) складання плану

2) читання прикладу

3) написання з чернетки

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання. Читати «Анна Кареніна» Л.Толстого

Урок:

Тема. Гі де Мопассан ( 1850-1893). «Місячне світло». «Два товариші»

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Гі де Мопассана, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок позакласного читання

Обладнання: портрет «Два товариші», підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: новела, повість

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість Гі де Мопассана

ІV. Виклад нового матеріалу. ГІ де МОПАССАН (1850—1893)— один із найвизначніших майстрів французького реалізму XIX ст., автор новел і романів, послідовник Бальзака та учень Флобера, прихильник «великого руського» Тургенєва. Поширеною була думка, що Гі де Мопассан — один із найкращих новелістів XIX ст. Перебіг часу лише підтвердив слушність цієї думки. Загалом Гі де Мопассан написав близько 300 новел, об’єднаних у півтора десятка збірок. Три з них були видані по смерті письменника, до них увійшли лише ті твори, які вш не перевидавав за життя.

Засновник так званої «психологічної новели» Мопассан водночас був творцем бездоганних зразків цього жанру. Він писав: «Твір мистецтва досконалий лише modi, коли він є водночас як символом, так і точним зображенням дійсності».

Народився письменник 5 серпня 1850 року в незаможній дворянській роди-ні у Нормандії, на півночі Франції поблизу порту Гавр. Дали йому довге ім’я Анрі Рене Альбер Гі де Мопассан, хоча сам він з дитинства називав себе коротеньким Гі.

Мати Гі, Лора Ле Пуатвен, була міщанкою зі збанкрутілої родини. Вона отримала знатне ім’я внаслідок союзу із чарівним Гюставом, тоді ще просто Мопассаном. Право на часточку «де» Мопассанам дісталося у 1774 році, завдяки випадковій ми-лості австрійського королівського двору. Щоправда, революційні потрясіння, що відбулися незабаром, зробили частку «де» не дуже актуальною, проте для Лори Ле Пуатвен вона була дуже важливою. He випадково незадовго до весільної церемонії Гюстав домігся від громадського трибуналу міста Руана право офіційно додавати до свого прізвища омріяну частку «де».

Сварки у родині Мопассанів почалися майже на другий день після весілля. Гюс-тав, безталанний живописець та неврівноважена людина, як і раніше, залицявся до красунь і витрачав гроші. Усім керувала серйозна Лора, яка мала сильний характер, незалежний розум, вишуканий смак і взагалі була непересічною особистістю. Лора спромоглася завоювати глибоку любов і повагу сина, який став її гордістю. Із само-го дитинства вона по-своєму виховувала Гі, і протягом усього житгя він відчував її вплив і як письменник, і як людина. До останніх його днів вона залишалася його другом, порадницею і довіреною особою. Своєї вершини французька новела XIX столітгя досягла у творчості Гі де Мопа-ссана. Його творчий доробок містив більш як 20 збірок, до яких увійшло 300 новел, надрукованих протягом 1880—1890 років.

Провідні теми творчості:

• війна; страждання і смерть, які вона несла людям;

• житгя представників різних суспільних верств 1 прошарків;

• кохання; щастя чи нещастя у шлюбі;

• вірність і зрада;

• самотність людини; її ізольованість і приреченість;

• доля жінки у суспільстві і сім’ї;

• доля людей, які опинилися за межами суспільства;

• буржуазні й аристократичні звичаї у столиці та провінції;

• релігія та її вплив на людей;

• патріотичні твори про франко-прусську війну.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання контрольної роботи з теми «Французька література ХІХ століття»

«ПОГОЖДЕНО» «ЗАТВЕРДЖЕНО»

НА ЗАСІДАННІ МК ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З НЧ

ВІД___ пр..№_____

ГОЛОВА МК ______ О.В.КОМІСАР _________________О.А.ГЕРМАН

Директорська

контрольна робота

зі світової літератури

за І семестр

для учнів І курсу

І варіант

1. Чи є роман «Червоне і чорне» Стендаля актуальним для сучасних читачів? Чому?

2. Розвінчання теорії «сильної особистості» в романі Ф.Достоєвського «Злочин і кара». Теорія Родіона Раскольникова

3. Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек» Оноре де Бальзака

ІІ варіант

1. Композиція й символіка роману Стендаля «Червоне і чорне»

2. Крах теорії Родіона Раскольникова

3. «Гобсеки» у сучасному світі. Чи є повість Оноре де Бальзака «Гобсек» актуальною на сьогодні?

Підготувала:

викладач

Комісар О.В.

Директорська

контрольна робота

зі світової літератури

за І семестр

І варіант

1. Чи є роман «Червоне і чорне» Стендаля актуальним для сучасних читачів? Чому?

3. Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек» Оноре де Бальзака

ІІ варіант

1. Композиція й символіка роману Стендаля «Червоне і чорне»

2. Крах теорії Родіона Раскольникова

3. «Гобсеки» у сучасному світі. Чи є повість Оноре де Бальзака «Гобсек» актуальною на сьогодні?

Директорська

контрольна робота

зі світової літератури

за І семестр

для учнів І курсу КПБЛ

І варіант

1. Чи є роман «Червоне і чорне» Стендаля актуальним для сучасних читачів? Чому?

3. Влада золота та її філософія в повісті «Гобсек» Оноре де Бальзака

ІІ варіант

1. Композиція й символіка роману Стендаля «Червоне і чорне»

2. Крах теорії Родіона Раскольникова

3. «Гобсеки» у сучасному світі. Чи є повість Оноре де Бальзака «Гобсек» актуальною на сьогодні?

Урок:

Тема. Роман «Анна Кареніна». Система образів роману

Мета: продовжити знайомство учнів з життєвим та творчим шляхом Л.Толстого, зокрема вивчення роману «Анна Кареніна», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок-дискусія

Обладнання: портрет Л.Толстого, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: роман

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Епіграф: «Мне отмщеніє, і аз воздам…» Підготовка учнів до уроку: прочитати роман «Анна Кареніна», дати характеристику образам твору (Анна, Л.евін, Вронський, Каренін, Облонський та ін.), виявити в них позитивні й негативні риси; дати своє тлумачення епіграфа до роману: «Мне отмщеніє, і аз воздам..,»; підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях письменника; прочитати книгу Т.Кузьмйнської «Моє життя вдома і в Ясній Поляні» (1986) та інші біографічні матеріали про Толстого і дати відповідь на питання: «Які стосунки були у письменника з сім’єю? Чому він полишив рідних на схилі літ?..»

ІV. Виклад нового матеріалу.

План уроку

Підготовка до сприйняття теми.,
Оголошення теми, епіграфа.
Повідомлення учнів про біографію письменника, створення проблемної ситуації.
Аналіз твору з елементами дискусії (композиція, образна система, поетика).
Підсумки уроку (з’ясування релігійно-етичної концепції письменника та її втілення в романі «Анна Кареніна»).
Домашнє завдання.

Хід уроку

Слово вчителя; Лев Миколайович Толстой – це великий світ прекрасних образів, духовних пошуків і відкриття істини, і хто входить у цей світ, залишається в ньому назавжди, тому, що без Толстого неможливо уявити ні російську, ні світову літературу. Він зазирнув у такі глибини людської душі, які ще не відкривалися нікому. Виступаючи як сучасник, учитель і мудрий пророк, котрий намагався знайти сенс свого особистого і суспільного життя, він усе суще оцінював з позиції вічності, змушуючи й читачів оцінити своє буття з погляду духовних цінностей.

Проживши складне й суперечливе життя. Лев Толстой дійшов висновку, що людина має кожен день жити ніби востаннє, тобто робити все, що вона може, даруючи любов і тепло іншим. У щоденниках письменника є запис: «Я.Б.Ж.» – «якщо буду живий». Це зовсім не означає, що він боявся смерті, його хвилювало одне: чи вдасться йому зробити те, до чого його покликав Бог, подарувавши великий талант.

На порозі своєї літературної діяльності, у 1851 р., Толстой писав: «Усі твори, щоб бути хорошими, повинні… виспіватись із душі творця». У похилому віці Толстой говорив: «Писати треба тільки тоді, якщо кожного разу, вмокнувши перо, залишаєш у чорнильниці шматок м’яса». На думку письменника, митець має знати, що «властиве всьому людству і водночас невідоме ще людству». Для цього він повинен не ховатися у рамках особистого життя, а жити спільно з людством. Він повинен опанувати майстерність і, найголовніше, завжди бути щирим і правдивим. Для цього «потрібно не починати говорити про те, до чого байдужий і про що можеш мовчати, а говорити лише, про що не можеш не говорити, – про те, що пристрасно любиш».

Усе життя Толстого – постійна боротьба із самим собою, зі своїм егоїзмом, зі світськими звичаями і суспільством. Він прагнув простоти й правди у своїй душі та в навколишній дійсності, тому життєвий шлях Толстого завжди супроводжували духовні Протиріччя й пошуки тих божественних істин, без яких не може існувати людина, а отже, й усе людство. Від цих пошуків страждав і він сам, і його сім’я, але не шукати він не міг.

Інсценізація (Софія Толстая і Тетяна Кузьминська)

Тетяна. Софіє, чому ти не приїхала вчора на бал?

Софія. Я була не здорова, але все одно я не змогла б приїхати-мене не пустив би чоловік.

Тетяна. Чому?

Софія. Хіба ти не знаєш його? Хіба міг би він дозволити, щоб я наділа бальне плаття з оголеними руками й шиєю і на мене дивилися б десятки чоловіків?

Тетяна. Це ревнощі. Ти повинна бути сама собою, знати, що ти – одне, а він – інше. Я б не змогла так жити.

Софія. Мабуть, ти права, але я надто кохаю його. Якби ти знала, як це важко…

Учитель. Лев Толстой завжди шукав шляхи вдосконалення сімейних стосунків, але він відчував, що цьому завжди щось заважає – і те, що є в душі, і те, що є в суспільстві. Результатом цих роздумів став роман «Анна Кареніна», в якому письменник намагався вирішити проблеми шлюбу й сім’ї”. Та чи вирішив їх? І чи можна їх вирішити взагалі?.. Про це ми будемо говорити сьогодні на уроці, останню крапку в якому поставить саме життя.

Оголошення теми уроку та епіграфа

Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях письменника. Окремі положення мають проблемний характер, особливо ті, що стосуються останніх років життя. Тому бажано, щоб група учнів-дослідників підготувалися за різними джерелами, зіставлення яких буде цікавим на уроці.

Лев Миколайович Толстой народився в Ясній Поляні, поблизу Тули, 9 вересня 1828 р. Батько його, граф Микола Ілліч Толстой, помер, коли хлопчикові було 9 років, мати ж, уроджена княжна Марія Миколаївна Волконська, померла, коли Толстому не було ще й двох років. Вихователькою майбутнього письменника стала далека родичка Толстих – Т.А.Єргольська. Майже все своє життя Толстой провів у Ясній Поляні, яку залишив за 10 днів до своєї смерті. Крім Ясної Поляни, значно довше, ніж в інших місцях, письменник жив у Москві. Учився Толстой у Казанському університеті, до якого вступив у 1844 р. і з якого вийшов у 1847 р., не закінчивши курсу, тому що університетська наука не задовольняла ,його. Повернувшись у Ясну Поляну, Толстой багато читає, самостійно розширюючи коло знань, а також займається поліпшенням побуту селян.У травні 1851 року Толстой добровольцем поїхав на Кавказ, де пробув до початку 1854 року, беручи участь у воєнних діях. На Кавказі написані повісті «Дитинство», «Отроцтво», «Казаки» та декілька оповідань із військового побуту.Повість «Дитинство», надрукована у 1852 році в журналі Некрасова «Современник», відразу ж поставила Тол-стого в ряди найкращих російських письменників. Для автора дуже важливо було показати дитячу душу і прекрасну пору дитинства, коли хочеться, щоб усі стали щасливими, добрими. У цьому творі певною мірою втілено гуманістичні ідеї письменника, які розвиватимуться протягом подальшої літературної праці. Повість «Отроцтво» і воєнні оповідання, що з’явилися після «Дитинства», закріпили славу Толстого-реаліста. Його чудове мистецтво зображати людську душу, вміння бачити й передавати словом най-тонші, часто суперечливі вияви внутрішнього життя і дитини, і дорослої людини виявились уже в ранніх творах.Відомий російський мислитель і критик М.Г.Чернишевський, оцінюючи перші літературні кроки Толстого, надзвичайно влучно визначив характер його письменницького обдарування: «глибоке знання таємних рухів психічного життя», здатність дуже тонко схоплювати «психічний процес, його форми, його закони», чудове вміння зображати «діалектику душі» і «безпосередню чистоту морального почуття».Самобутність і оригінальність, що виявилися уже в ранніх творах Толстого, були відображенням його напруженого духовного світу, безперервних спроб пізнати навколишню дійсність. Із перших кроків свого свідомого життя він прагнув мати власну думку, тому все критично оцінював.Безпосередня участь Толстого у воєнних діях на Кавказі, а потім у Криму дала матеріал для оповідань про війну та військовий побут («Набіг», «Рубання лісу» та ін.), де війна показана так, як до того ніким і ніколи не зображувалася в літературі. Толстого захоплює не стільки зовнішня, батальна сторона війни, скільки те, як поводять себе люди у воєнній обстановці, які риси своєї натури вони виявляють. Письменник був одним із перших, хто показав, що війна, якою б вона не була, – протиприродне явище для людини, котра народжується для життя, а не для смерті.Після повернення з Кавказу Толстой був командирований У Дунайську армію, яка билася з турками, а в листопаді 1854 року його перевели у Крим, де він узяв участь у славній обороні Севастополя. Після прибуття до міста Толстой захоплено писав братові: «Дух у військах вищий понад усякий опис. У часи давньої Греції не було стільки геройства. Корнілов, об’їжджаючи війська, замість «Здорово, молодці!», говорив: «Треба умирати, хлопці, умрете?», і війська кричали: «Помремо, ваше превосходительство, ура!» І це був не ефект, бо на обличчі кожного було видно, і4о не жартують, і вже 22000 виконали цю обіцянку…»

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватись до написання ДКР

Урок:

Тема. Контрольний домашій твір «Тривоги за долю людства»

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрет М.Булгакова, підручник, словники

Теорія літератури: імпресіонізм, психологізм у літературі

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (бесіда)

ІV. Робота з написання твору

1) складання плану

2) читання прикладу

3) написання з чернетки

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання. Написання твору-роздуму

Урок:

Тема. Контрольний класний твір «Наш світ очима митців - модерністів»

Мета: визначити розуміння проблематики та художньої своєрідності поезії ХХ століття, розвивати навички писемного мовлення, формувати в учнів уміння узагальнювати прочитане, робити висновки, виховувати художній смак

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрет митців-модерністів, підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача,аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: імпресіонізм, психологізм у літературі

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (бесіда)

ІV. Робота з написання твору

1) складання плану

2) читання прикладу

3) написання з чернетки

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання. Читати Б.Брехт «Життя Галілея»

Урок:

Тема. Література І половини ХХ століття (М.Пруст « У пошуках втраченого часу»)

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом М. Пруста, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок позакласного читання

Обладнання: портрет М.Пруста, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: новела, повість

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість М.Пруста

ІV. Виклад нового матеріалу. Марсель Пруст - французький письменник, есеїст та критик, що здобув світове визнання як автор роману-епопеї «У пошуках втраченого часу», одного з найвизначніших творів світової літератури двадцятого століття.
Марсель Пруст народився в районі Отей (фр. південний район Парижа), в будинку свого двоюрідного діда. Його батько, Адріан Пруст, відомий епідеміолог, займався вивченням способів запобігання розповсюдження холери у Європі та Азії і був автором багатьох книг із медицини та гігієни. Мати, Жанна Вейль, походила з родини успішного біржового маклера єврейського походження. Вона була освіченою та начитаною жінкою, її листи свідчать про неабияке почуття гумору.
У віці дев'яти років Пруст захворів на астму, його вважали хворобливою дитиною. У дитинстві він проводив свої канікули у селі Ільє, і саме це село, з деякими елементами дідового будинку в районі Отей, стало моделлю містечка Комбре, де відбуваються основні події «У пошуках втраченого

часу». До святкування столітнього ювілею Пруста, село Ільє було перейменовано на Ільє-Комбре.
Незважаючи на слабке здоров'я, Пруст рік прослужив у французькій армії (1899-90), і цей епізод знайшов своє відображення у романі «На Германтову сторону» (третя частина епопеї). У молодості Пруст здобув репутацію сноба та дилетанта, через що у нього були певні проблеми із публікацією першої частини роману у 1913 році.

У 1909 році він почав роботу над основним своїм твором — «У пошуках втраченого часу».
Роман-епопея «У пошуках втраченого часу» є головною книгою Пруста, він складається з семи романів, у яких діють понад 2000 персонажів. Пруст помер раніше, ніж встиг завершити редагування останніх трох томів, і вони були опубліковані посмертно після редагування брата Робера. Ліричний герой роману нагадує самого Пруста. В романі розповідається про дорослішання й становлення героя в аристократичному та богемному середовищі Прекрасної епохи на шляху до письменництва.
Одна з особливостей роману — використання прийому мимовільної пам'яті. Ідея мимовільної пам'яті, тобто випливання у пам'яті спогадів певними подіями через далекі й не зовсім зрозумілі ланцюжки асоціацій, завдяки роману Пруста отримала самостійне життя в психології. Такий тип пам'яті навіть називають прустівською.
Українською роман був перекладений Анатолем Перепадею та публікувався у видавництві « Юніверс» з 1997 по 2002 рік.
З 1907 по 1919 роки Пруст мешкав у квартирі, успадкованій від батьків на бульварі Осман, 102, де й писав свій роман-епопею. У вересні 1913 року вийшов перший роман епопеї «На Сваннову сторону», опублікований на власний кошт у видавництві «Ґрассе», оскільки видавництво Ґаллімар в особі Андре Жіда забракувало рукопис. Роман був холодно зустрітий читачами та критиками. Зате другий його роман «У затінку дівчат-квіток» приніс йому славу та був удостоєний премії братів Гонкурів за 1919 рік.

Останні три роки свого життя Пруст через тяжку форму астми провів прикований до своєї спальні, він спав удень і працював уночі. Марсель Пруст помер у 1922 і похований у Парижі на цвинтарі Пер-Лашез.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання контрольної роботи з теми «Література І половини ХХ століття»

Урок:

Тема. М.Булгаков – видатний російський письменник. «Майстер і Маргарита». Особливості композиції твору

Мета:ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом М.Булгаковим, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет М.Булгакова, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: демонізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (опитування)

ІV. Виклад нового матеріалу.
1. Слово вчителя
Сьогодні ми познайомимось із особистістю і творчістю Михайла Булгакова (Подивіться уважно на портрет Булгакова)
Пройшло цілих півстоліття з того часу, коли були написані дуже особистісні ахматівські рядки:
И нет тебя, и все вокруг молчит
О скорбной и высокой жизни...
Сьогодні М.Булгаков продовжує розмову з нами, і голос його чути у всіх кінцях світу
2. Слово учням
(Зачитують з карточок № 1,2,3,4 уривки з творів М.Булгакова)
3. Слово вчителя
Чотири уривки - чотири різних автори. У кожного свій творчий почерк, свої тематичні і жанрові пристрасті, один явно лірик, але з якимось філософським нахилом. Другий, схоже фантаст. Третій присвятив себе історії, яку прагне оживити і олюднити. Четвертий життєрадісний і дотепний життєписьменник. Так? Та ні, не зовсім так. Те, що в уривках цих представлені лірика і фантастика, історична белетристика та життєпис цілком справедливо. Але автор у них один — Михайло Булгаков.
І далеко не повністю охоплює ці уривки його літературна спеціальность. В багатьох творах він навіть поєднує їх. А в "Майстрі і Маргариті" вони ледь не всі знаходять застосування. Тут він і лірик і сатирик, життєписьменник і фантаст, гуморист і філософ.
Як все це з'єдналось в одній людині?
Зрозуміло, талант художника був у Булгакова, що називається від Бога. А вже те, яке цей талант дістав вираження, значно визначалось і обставинами оточуючого середовища і тим, як складалась доля письменника.
4. Лекція вчителя
М. Булгаков народився у Києві 15 травня 1981 року в родині професора духовної академії Опанаса Булгакова. Мати-вчителька, та насамперед вихователька власних сімох дітей, серед яких Михайло-старший. Обидва діди письменника - священики. Батько викладав історію світових релігій, був істориком церкви. Від нього син перейняв глибокі знання релігійних вчень, які допомогли йому в роботі над романом "Майстер і Маргарита", особливо над образом Ієшуа Га-Ноцрі.
Дитинство і юність митця проходили в Києві, на Андріївськім узвозі, в будинку №13, де тепер розташувався булгаківський музей. Завдяки п'єсі "Дні Турбіних" за романом "Біла гвардія" цю адресу знають усі читачі й шанувальники Булгакова в усьому світі.
Булгаков закінчив Першу київську гімназію (Олександрівську, на бульварі Шевченка ), пізніше з відзнакою - медичний факультет Київського університету, став лікарем. Улюбленими його письменниками були Віктор Гюго, Вальтер Скотт, Микола Гоголь, Михайло Салтиков-Щедрін (особливо "Історія одного міста"). У молоді роки він полюбив театр, драматичний і оперний, мріяв навіть стати оперним співаком, напам'ять знав "Аіду", "Фауста". Відгуки цих уподобань можна знайти майже в усіх творах письменника.
З початком першої світової війни Булгаков став військовим лікарем, працював у прифронтових шпиталях, а згодом у лікарнях Смоленської губернії. Враження від цієї роботи увійшли до збірки оповідань "Записки молодого лікаря", що була першою пробою його пера.
У березні 1918 р. Булгаков повертається до Києва, робить спробу зайнятися приватною лікарською практикою, починає писати художні твори. Київ у цей час поринув у вихор громадянської війни: 14 разів влада переходила з рук в руки: Центральна рада, Директорія, білі, червоні, німці, гетьман, поляки. Десять змін влади Булгаков пережив особисто. У 1936 році в анкеті при вступі на роботу до Великого театру в Москві він писав: "У 1919 р., живучи в м. Києві, послідовно мобілізувався на службу як лікар усіма владами, що займали місто".
Братовбивча війна пригнічувала письменника, він мріяв про спокій, про мирний дім і можливість писати. Доля закинула його в Москву. Спогади про ревкоми військового комунізму, їх свавільні жорстокі розправи на Смоленщині, яких він сам був свідком, помітно прихилили Булгакова до старого режиму, настрої проти більшовиків, якоюсь мірою зміцнили монархістські симпатії. Боляче вразила його звістка про страту царської сім'ї. І Булгаков приєднався до денікінських військ.
Відступаючи разом із білими, Булгаков захворів на тиф і залишився у Владикавказі. Щоб якось вижити, пішов працювати в культурно-просвітницькі установи. Приїхавши до Москви, оселився у великій "комуналці" на вул. Садовій. Цю квартиру, її мешканців не раз згадує він у своїх художніх і публіцистичних творах, упізнає її читач "Майстра і Маргарити" у "московських" розділах роману. В різних газетах і журналах під різними псевдонімами (вони ще навіть і не розшифровані) Булгаков заради мізерного заробітку друкує фейлетони, рецензії, огляди, статті.
Рано зрозумів письменник, що творчість буває різна: справжня, правдива, від серця, вона вічна, не загине і після смерті митця. Недаремно в уста Воланда він вкладає широко відомий тепер афоризм: "Рукописи не горят!";. Але існує й інший вид творчості - для проживання, для заробітку, щоб не вмерти з голоду.
В Москві з середини 20-х рр.. письменник стає популярним. У 1923-1925 рр. Булгаков інтенсивно працює над сатиричними творами "Дияволіада", "Фатальні яйця", "Собаче серце".
Повідомлення учня про повість "Фатальні яйця" (картка-повідомлення № 1)
Вчитель.
Повість зустріли насторожено, в ній вбачали страшну крамолу, Червоний промінь, відкритий Персиковим, промінь життя, символізує у Булгакова соціалістичну революцію в Росії, назавжди ототожнювану в історії з червоним кольором, з протистоянням червоних і білих в недавно завершеній кровопролитній громадянській війні. Червоний промінь уособлює розбуджену революцією енергію народу. Але катастрофа, яка відбулась із-за необачного ставлення до проміння життя, попереджує про можливість трагічної долі соціалістичного експерименту в Росії.
Булгакова хвилює доля ленінського експерименту, який розпочався в жовтні 1917р., хвилює те, що розбуджена енергія має бути обернута в зло. Повідомлення учня про повість "Собаче серце" (картка повідомлення №2)
Вчитель.
Образом Шарикова Булгаков попереджав про іншу небезпеку небезпеку безкарності, вседозволеності засліплених класовою ненавистю невігласів і демагогів. Повість "Собаче серце" ніби попереджає про небезпеку, якщо до влади прийдуть Шарикові, то це принесе загибель науці, культурі, мистецтву ( з усіх видів мистецтва Шариков полюбляв лише цирк, у театрах же вбачав "суцільну контрреволюцію")
Вчитель.
Булгаков ніжно любив свою Батьківщину -- Україну, славетне місто Київ. Щоб не писав Булгаков, він обор'язково згадував Київ, його вулиці, будинки, незлічені сади, Дніпро, Володимирську Гірку над Дніпром. Усі позитивні Булгаковські герої, де б вони не жили, так чи інакше тягнуться до України, сумують за нею. Наприклад, мужній і шляхетний генерал Чарнота("Втеча") пишається тим, що він нащадок запорожців. Нема для нього кращого у світі місця, як Київ, сивий Дніпро. Відкрив письменнику шлях у велику літературу роман "Біла гвардія".
5. Повідомлення учня про роман "Біла гвардія".
Вчитель.
У 1926 році Булгаков виступає в ролі драматурга. Відбулась прем'єра зразу двох його п'єс: у МХАТІ - "Дні Турбіних" і в театрі Вахтангова "Зойчина квартира". Дні прем'єри пройшли з великим успіхом. Ситуація навколо Булгакова різко погіршилась у 1929 році. Нападки критики на письменника дійшли апогеї. Раніше поставлені п'єси в театрі забороняються. Але Булгаков писати п'єси не перестає. Він написав п'єси "Адам і Єва", "Блаженство", "Кабала святош".
І тоді Булгаков звертається з листом до Уряду СРСР з проханням відпустити його за кордон. Через три тижні до нього на квартиру подзвонив Сталін. Він запропонував письменнику звернутись до МХАТУ: "Я думаю, що Вас приймуть".
Шість років працював Булгаков у МХАТІ режисером-асистентом. Негладко протікали його відносини з Художнім театром. Погляди Булгакова і засновника театру Станіславського і Немировича-Данченка на постановку п'єс автора не збігалися. Це призводило до конфліктів, де поступатися доводилось Булгакову. У кінці 1936 року драматург залишає посаду режисера-асистента і переходить у Великий театр лібретистом-консультантом. Справою всього життя, літературним подвигом став для Булгакова роман "Майстер і Маргарита", над яким він працював майже 12 років, останні півроку - був смертельно хворим. 10 березня 1940 Булгакова не стало.
Нині вся булгаковська спадщина опублікована, але ж далеко не все осмислено та освоєно.

II. Узагальнення знань.
1. Чим же нам особливо близький Булгаков? (відповідь: близький своїми замислами, питаннями, які мучили Булгакова, не стали в кінці XX століття менш гострими. Близький силою таланту, блиском думки).

III. Підсумок уроку, осмислення домашнього завдання.
Підготувати біографію письменника, опрацювати конспект уроку, читати "Майстер і Маргарита", ч.І, гл.1.10, ч.ІІ, гл.23.
Картка №1
„Боги, боги мои! Как грустна вечерняя земля! Как таинственны туманы над болотами. Кто блуждал в этих туманах, кто много страдал перед смертью, кто летел над этой землей, неся на себе непосильный груз, тот это знает. Это знает уставший! И он без сожаления покидает туманы земли, ее болотца и реки, он отдается с легким серцем в руки смерти, зная, что только она одна успокоит его”.
М. Булгаков

Картка №2
„Черт с ним! – загремел блондин. – Черт с ним. Машинистки, гей!
Он махнул огромной рукой, стена перед глазами Короткова распалась, и тридцать машин на столах, звякнув звоночками, заиграли фокстрот. Колыша бедрами, сладострастно поведя плечами, взбрасывая кремовыми ногами белую пену, парадом – алле двинулись тридцать женщин и пошли вокруг столов.
Белые змеи бумаги полезли в пасти машин, стали свиваться, раскраиваться, сшиваться. Полезли белые брюки с фиолетовыми лампасами. Предъявитель сего есть действительно предъявитель, а не какая-нибудь шантрапа”.
М. Булгаков

Картка №3
„ Итак, 13 примерно января 1622 года, в Париже у господина Жака- Батиста Поклена и его супруги Марии Крессе появился хилый первенец. 15 января его окрестили в церкви святого Евстафия и назвали в честь отца Жаком-Баститом. Соседи поздравили Поклена, и в цехе обойщиков стало известно, что родился на свет еще один обойщик и торговец мебелью”.
М. Булгаков

Картка №4
„Раненько, раненько, корда солнышко заслало веселый луч в мрачное подземелье, ведущее с дворика в квартиру Василисы, тот, выглянув, увидал в луче знамение. Оно было бесподобно в сиянияи своих тридцати лет, в блеске монист на царственной екатерининской шее,в белых стройных ногах, в колышущейся упругой груди. Зубы видения сверкали, а от ресниц ложилась на щеки лиловая тень.
- Пятьдесят сегодня, - сказало знамение голосом сирены, указывая на бидон с молоком”.
М.Булгаков

Картка-повідомлення № 1
Дія в повісті "Фатальні яйця", яка була написана в 1924 році, відбувається в майбутньому у 1928 році. І розгортаються події, зовнішньо зовсім фантастичні, а по суті повністю реальні і дуже близькі до того, що проявилось в епоху "великого перелому".
У повісті "Фатальні яйця" автор звертається до проблем науки. Професор Персиков винайшов проміння, яке сприяє прискореному росту жаб, а значить і всіх інших створінь. І ось нові господарі 20-х років вимагають від ученого, щоб він застосував свій промінь для вирощування велетенських курей. Для експерименту замовляють за кордоном яйця, але через головотяпство чиновників-постачальників замість курячих надіслали яйця жахливих водяних змій анаконд, які повбивали всіх, причетних до експерименту. Розлючена юрба вбиває і самого професора.. Врятувало країну лише диво вісімнадцятиградусний мороз у середині серпня.
Картка-повідомлення № 2
Булгаковське "Собаче серце" - це історія одного перевтілення: професор перетворює чудового пса в мерзотну людину.
Дія "Собачого серця", написаного приблизно в 1925 році розвивається в Москві, в грудні 1924 або січні 1925 року, тобто в період розквіту НЕПу. Архібуржуазний реакціонер, професор Філіп Філіпович Преображенський заманює в дім собачку по кличці Шарик. Наукові інтереси Преображенського відносяться до сфери євгеники, до області покращення людської породи, і він заробляє собі на життя і охороняє семикімнатну квартиру від підселення, роблячи непманам і радянським чиновникам операції по омолодженню. Шарик, освоївшись і об'ївшись, надивившись на всі справи, що відбуваються в похабній квартирі, скоро сам стає об'єктом експерименту. Хірург Преображенський пересаджує гіпофіз загиблого бандита Клима Чугункіна собаці. Шарик виживає, поступово набуває людського виду і здібність розмовляти, і сам себе нарікає - Поліграфом Поліграфовичем Шариковим. Він служить на ниві очищення міста від бродячих котів. Шариков нехтує правилами "буржуазного етикету", пише донос на Преображенського. Розгніваний професор разом зі своїм асистентом починає нову операцію, знищуючи ефект першої. Повість закінчується тим, що Шарик, забувши про своє буття в ролі людини, залишається у Преображенського, який продовжує свої наукові дослідження.
Картка-повідомлення №З
Булгаков присвятив цей роман подіям громадянської війни в Україні 1918-1919 рр. Він змальовує гетьманщину, німецьку окупацію, створення білогвардійських дружин для протидії Петлюрі. Проте петлюрівські війська легко оволоділи містом і Булгаков, загалом негативно ставиться до цієї події, історично правдиво змальовує величний парад петлюрівських полків на старовинній Софіївській площі: "Першою, розірвавши мороз ревом труб, вдаривши блискучими тарілками, розрізавши чорну ріку народу, пішла густими рядами синя дивізія
У синіх жупанах, у смушкових, хвацько заломлених шапках з синіми верхами йшли галичани. Два двокольорові прапори, схилені між: оголеними шаблями, плили услід за густим трубним оркестром, а за прапорами, розмірено топчучи кришталевий сніг, молодечо гриміли шеренги, одягнені в добротне, хоча і німецьке сукно.
Незліченою силою йшли сірі потерті полки січових стрільців. Йшли курені гайдамаків, піший курінь за куренем, і, високо танцюючи в просвітах батальйонів, їхали в сідлах браві полкові, курінні й ротні командири, молодецькі марші, переможні, ревучі, дзвеніли золотом у кольоровій ріці.
За пішим строєм, полегшеною риссю, дрібно стрибаючи в сідлах, покотились кінні полки: Сліпуче різнули очі захопленого народу м'яті, заламані папахи із синіми, зеленими і червоними шликами з золотими китичками...
Бо старшини з нами, З нами, як з братами!
Слава! Слава! - кричали з тротуарів.
Ото, казали - банди... Ось тобі і банди. Ура!
Слава! Слава Петлюрі! Слава нашому батькові!"
Події роману "Біла гвардія" перенесено до драми "Дні Турбіних", яку Булгаков написав на замовлення МХАТу.

Урок:

Тема. Дж. Джойс – видатний ірландський письменний-модерніст. Характерні риси його творчості

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Дж. Джойса, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок - лекція

Обладнання: портрет Дж. Джойса, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником, фронтальне опитвання

Теорія літератури: новела, повість

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. ( фронтальне опитування)

ІV. Виклад нового матеріалу.

План

Життєвий шлях Джеймса Джойса.

Світоглядні й естетичні позиції письменника.

Новаторство Джойса-модерніста: потік свідомості, ремінісценцій, елемент

пародійності.

Психологічне есе “Джакомо Джойс”.

Місце Джойса у світовій літературі.

Дата    Подія

2.02.1902 р.    народження Джеймса Джойса в Дубліні в сім’ї середнього

достатку

1902 р.            поїздка поета в Париж на навчання

1904 р.            назавжди покидання Батьківщини Джойсом

1907 р.            перебування в Тріясті, Цюріху.

написання першої книги – невеликий збірник ліричних віршів

1914 р.            вийшов невеликий збірник новел “Дублінці”

1916 р.            написання роману “Портрет митця замолоду”

1919 р.            вийшов перший роман Джойса “Портрет художника в молодості”

1920 р.            поїздка поета в Париж

1922 р.            появилася книга “Улісс” на англійській мові в Парижі

1930 р.            написання роману “Поминки за Фіннеганом” – останній роман, який

писався протягом 17 років

13.01.1941 р.  смерть Джеймса Джойса в Цюрізі.

Психологічне есе “Джакомо”

Психологічне есе “Джакомо” – твір невеликий за обсягом, проте

настільки цілісний і естетично довершений, що дає уявлення про

особливості художнього стилю Джойса його світосприйняття, особливість

митця.

            Дж.Джойс створює своєрідний жанр психологічного есе, в якому увага

автора зосереджується на внутрішньому житті особистості, її думках і

порухах серця. Він сам стає літературним героєм твору Джакомо, проте не

зливається з ним повністю, що дає можливість показати душевний стан

героя під двома кутами зору – зсередини і ззовні.

            У “Джакомо” відчуваються факти біографії письменника, його перебування

в Італії, Франції, Ірландії, робота вчителем англійської мови, читання

лекцій про Шекспіра, написання “Улісса”.

            В основі “Джакомо” – історія кохання, яке поступово перетворюється на історію душі, що прагне самопізнання. Джакомо – морально багато творча

особистість. Його внутрішній світ безмежний у своїх вільних проявах,

становить головну цінність для читача.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготувати доповіді про життєвий та творчий шлях М.Пруста

Урок:

Тема. Реконструкція лінійного лінійного сюжету есе «Джакомо Джойс»

Мета: визначити розуміння проблематики та художньої своєрідності творчості Д.Джойса, розвивати навички сного мовлення, формувати в учнів уміння узагальнювати прочитане, робити висновки, виховувати художній смак

Тип уроку: урок розвитку усного мовлення

Обладнання: портрет Д.Джойса, підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача,аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: імпресіонізм, психологізм у літературі

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (бесіда)

ІV. Виклад нового матеріалу

Твір Д. Джойса «Джакомо Джойс» за жанром - психологічне есе, яке характеризується невеликим об’ємом та індивідуальними думками і враженнями автора з якогось питання. У всіх творах ірландського письменника автор зосереджується на зображенні внутрішнього світу людини, на її думках і почуттях.

Джакомо» написаний у 1914 році й розповідає про події, які відбувалися з самим автором, коли він заробляв собі на життя викладанням англійської мови. Реальна Амалія, дочка багатого промисловця, була ученицею Джойса.

Назва твору та деякі факти біографії дозволяють зробити висновок, що в есе автор сам стає літературним героєм. Але при цьому є в цьому творі й багато Домислених ситуацій для цілісності композиції.

Основою твору «Джакомо» є історія кохання героя до молодої дівчини. Свої спостереження за нею, думки, цитати з різних творів, спогади Джойс будує як фрагменти, як потік свідомості. І хоча розповідь має вигляд окремих уривків, складається уява про його неперевершену цілісність. Автор в есе зумів так поєднати деталі та штрихи, що вони злились у єдину картину людської душі.

Образ коханої дівчини подається автором через змалювання окремих деталей: «Бліде обличчя в ореолі пахкого хутра. Руки її сором’язливі і нервові. Вона посилає погляд у лорнет. Так: Зітхання. Сміх. Змах вій». Любов, як хвиля, поглинає обох закоханих. Картина людських взаємин передається через посмішку, торкання, поцілунок: «… щасливі слова на устах, щасливий сміх», «пучки холодні, тихі й рухливі… Дотик. Дотик». Автор виразно змальовує погляди, жести, які створюють картину взаємин: «… оливкове довгасте лице, спокійні лагідні очі», «… бачу її округлі темні очі, сповнені страждання». Герої майже зовсім не розмовляють між собою, за них це роблять очі, руки, серця: «Вона підносить руки, силкуючись застібнути на потилиці чорну серпанкову сукню. Але хоч як натужується, це їй не вдається… Я підношу руки, щоб допомогти, і її руки опускаються…».

Письменник часто звертається до цитування В. Шекспіра. У підтексті твору звучать відгуки сонетів і п’єс великого митця: «Тіло її не пахне: квітка без запаху»; «Ці бліді пальці торкалися сторінок, гидких і прекрасних». Мати героїні нагадує королеву Гертруду, а дочка - Офелію. Історія кохання, внутрішнє життя Джакомо сприймаються через цитування Біблії: «Стелять мені під ноги килими для Сина Людського»; «Не плач за мною, о Діво єрусалимська»; «Господь сказав: У своїй біді шукатимуть мене ретельно. Ходіть, до Господа повернімося».

Часто у творі звучить мотив смерті й кладовища. Він наче віщує героям розлуку: «Тут гробівець її родаків, чорний надмогильний камінь, безнадійна тиша… Гробівець її родаків і її самої також… Не помирай!» Це заклик до коханої зберегти живу душу, усвідомити вічне життя. Але подих смерті торкається героїв. Дівчина залиша світ. Та Джакомо усвідомлює, що треба жити далі, незважаючи на обставини, жити і кохати.

Потік свідомості у психологічному есе Д. Джойса «Джакомо» сповнений метафор, порівнянь, недомовок і символів. Окремі деталі, відтінки та натяки дозволяють читачеві самому брати участь у створенні образів. Вони примушують нас мріяти, співчувати та замислюватися над проблемами людських стосунків.

У цьому творі втілена важлива для автора концепція неперевершеності людської особистості, її спроможність створювати чудовий індивідуальний світ, світ кращий, ніж духовно обмежена реальність.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Читати М.Пруст «У пошуках втраченого часу»

Урок:

Тема. Двополюсність світу після ІІ світової війни

Мета: ознайомити учнів з розвитком світ і літератури після ІІ світової війни, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок - лекція

Обладнання: фото подій війни, підручник, твори письменників ІІ світової війни, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником, фронтальне опитування

Теорія літератури: новела, повість

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. ( фронтальне опитування)

ІV. Виклад нового матеріалу.

Друга світова війна різко змінила співвідношення сил на світовій арені. Німеччина, Італія, Японія, які до війни належали до числа великих держав, у результаті військової поразки на деякий час перетворилися на залежні країни, окуповані іноземними військами. Їхній економічний потенціал був істотно ослаблений. Тимчасово втратила статус великої держави й Франція, що була розгромлена Німеччиною в 1940 р. і протягом чотирьох років перебувала під окупацією німецько-фашистських військ. Великобританія, хоча й завершила війну як одна з трьох великих держав-переможниць, ослабила свої позиції. В економічному й військовому відношенні вона далеко відстала від США й була залежною від американської допомоги. Література 2-ї половини ХХ ст дуже залежала від різноманітних суспільних процесів того часу.. Вона реагувала на національно- визвольний рух, на молодіжний рух 60-х рр.., на агресію країн капіталізму в Індокитаї, на зміну політичних орієнтацій правлячих режимів тощо Літературне
мистецтво а різних країнах має свої національні особливості. Ось лише деякі загальні закономірності літературного процесу 2-ї половини ХХ ст .

У другій половині ХХ ст. стрімко розширюється міжнародний діапазон літератури. На світову арену виходять національні літератури визволених країн Азії, Африки та Латинської Америки. Стають загальним надбанням скарби їх стародавньої культури, що раніше ігнорувалися. У 2-ій половині ХХ ст. стають поширеним явищем міжнародні літературні контакти.
У західній літературі відчуваються настрої песимізму, приреченості, страху перед майбутнім.

Науково-технічний прогрес у суспільних відносинах наклав відбиток на тематиці літератури. Космос, роботи, комп'ютери стали об'єктами інтересу багатьох письменників, поширився спейс-арт.
Вся західна література ділиться на 2 великих шари: «масова» література і «велика» література.

У великій літературі відбуваються творчі пошуки, які впливають на літературний процес і значно впливають на розвиток літератури ві цілому.

Потужним явищем літератури 2-ї половини ХХ ст. стала література модернізму. Особливо яскраво це виявилося в драматургії (театр абсурду або антитеатр, п'єси Іонеско і Беккетта) і поезії. Поети відгороджували від реальності, пропонуючи вузькому колу своїх шанувальників реальність, створену ними самими.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Читати Б.Брехт «Життя Галілея»

Урок:

Тема. Альбер Камю – видатний французький письменник. Камю і екзистенціалізм

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом А. Камю, ознайомити з поняттям «екзистенціалізм», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: проблемний урок

Обладнання: портрет А.Камю, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: екзистенціалізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість А.Камю

ІV. Виклад нового матеріалу.

Перші нотатки та есе Камю при всій їх незрілості містять деякі важливі мотиви: анархічний бунт проти суспільних умовностей, втеча у світ мрій, приниження раціонального начала в мистецтві. Взагалі твори Камю пронизані кризовим станом духу, характерним для значної частини європейської інтелігенції після Першої світової війни. Восени 1935 р. Камю вступив в алжирську секцію комуністичної партії Франції. Він розглядав комунізм як «перший крок, як аскезу, який готує грунт для більш духовної діяльності». За завданням партії вів пропагандистську роботу серед мусульман. У 1936 р. Камю очолив Театр роботи, де виступив як режисер, актор і автор. У театрі були поставлені п'єси за творами А. Жида, А. Мальро, А. Пушкіна, Ф. Достоєвського. У 1937 р. Камю вийшов з комуністичної партії. У тому ж році він видав збірник есе «Зворотний бік і обличчя», головною проблемою якої стало питання про придбання особистістю гідності в абсурдному світі. ротягом усієї тисячолітньої історії людство освоїло багато страшних уроків. Вічні цінності виявилися хиткими, людина - сповненим егоїзму і непомірних бажань, природа - втіленням апокаліпсису. Але тільки XX століття принесло людству справжнє розуміння марності життя. Друга світова війна відкрила і продемонструвала найстрашніше, що є в природі людини, істоти мислячого. Зблякли ікони нової філософії. Вчення Ніцше і Шопенгауера дало потворну недостиглу мораль. У такому разі утворення нової концепції, яка виправдовувала б існування людини, стало абсолютно необхідним. Про своє нове духовному предводителі світ дізнався в повоєнні роки. Ним виявився французький мислитель, прозаїк, есеїст, публіцист Альбер Камю. Нобелівська премія 1957 року в галузі літератури підтвердила статус письменника.
Найвідоміший твір Альбера Камю - роман-притча "Чума". У романі, в буквальному сенсі, розповідається про жахливу епідемії чуми в одному з міст французької Північної Африки, а в алегоричному - про боротьбу європейського руху Опору проти фашизму. Головним змістом "Чуми" є боротьба з усяким злом взагалі. Потрібно визнати, що, на відміну, скажімо, від Радянського Союзу, де боротьба з фашизмом була дійсно питанням життя і смерті, для жителів Європи участь в Опорі було швидше справою честі і совісті. Тому однією з основних проблем роману є проблема вибору між байдужістю і конформізмом, з одного боку, і відчайдушним прагненням до свободи, звільнення - з іншого.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Читати твір «Чума». Характеристика основних персонажів

Урок:

Тема. «Чума» - антифашистський роман-притча

Мета: продовжити знайомство учнів з життєвим та творчим шляхом А. Камю, зокрема з романом «Чума», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення твору

Обладнання: портрет А.Камю, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: екзистенціалізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІV. Виклад нового матеріалу. - Видатний французький письменник А. Камю зажив популярності ще за життя, і нині твори його не втрачають актуальності через те, що письменник зумів поставити в них багато запитань, важливих як для його сучасників, так і для наступних поколінь.

Екзистенціалізм (екзистанс (фр.) - людське існування) - течія модернізму в літературі, виникла перед Другою світовою війною. Характерні риси - суб'єктивізм, індивідуалізм, песимізм, заперечення будь-якого насильства. Представники - Марсель, Сартр, Камю.

Висновок

"Життя абсурдне". Але Камю говорить, що навіть тоді, коли для людини немає виходу, вона повинна хоча б спробувати вберегти повагу до себе і до тієї справи, на яку прирікає її сліпий рок.

2. Життєвий та творчий шлях письменника (у формі "запитання - відповідь": учні за бажанням ставлять один до одного запитання і дають відповіді).

3. Складання опорного конспекту

1. Камю - філософ і літератор. Теми творів - відчуженість людини, її приреченість, свобода і право, "сторонність" та абсурдність людського буття. Абсурд - це ясний розум, можливе відкриття змісту життя як спілкування, єднання людей у боротьбі проти зла.

2. Тема бунту. Бунт - це шлях від тиранії до цивілізації, об'єднання людей.

3. Повість "Сторонній" (1942) - Камю показує прірву ніж людиною і світом, який її оточує, а також страшну прірву між людьми.

4. "Міф про Сізіфа" (1943) - про призначення людини. Суть її існування (Зарубіжна література, 1997, № 2, с. 34).

5. П'єса "Калігула" (1945) - це трагедія людини, яка намагалася бути вірною сама собі.

6. Філософський роман-притча "Чума" (1947), написаний під враженням фашистської окупації і руху Опору.

Оран - то планета Земля, що загубилась у безмежному Всесвіті, і кожен з героїв твору - носій якоїсь філософської ідеї.

4. Робота за змістом повісті "Сторонній" (Зарубіжна література, 1997, № 2, с. 34; Зарубіжна література, 1998, № 4, с. 18).

Висновки

"Сторонній" - сигнал тривоги з приводу оскудіння громадянськості. Суд над "стороннім" виливається у саркастичний суд самого автора над фальшивими цінностям и суспільства, що занапастило людську душу.

5. Тлумачення змісту роману А. Камю "Чума" (Зарубіжна література, 1997, № 2, с. 38).

- Що таке притча? (Твір з чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю).

- Роман є своєрідним підсумком філософських роздумів письменника над особливостями колективістської моралі.

Чому все ж таки колективістська мораль бездіяльна? - запитує Камю в романі ("Вона не має права на відпочинок, а тим більше на бездіяльність").

Фабула твору

Середньовічна хвороба нищила сучасне місто, як нищила фашистська чума цивілізацію XX століття. Кожний з персонажів, котрі згуртувалися навколо доктора Ріє, має свій шлях до "прозріння".

Водночас роман є і пересторогою людству: "мікроб чуми ніколи не гине, не зникає... він чекає на свій час..."

Бесіда за запитаннями підручника (с. 238) та хрестоматії (с. 347):

- розуміння образів роману (Зарубіжна література, 1997, №2, с. 36).

Висновок

Світ - абсурдний, у ньому панує зло. але людина, щоб бути гідною звання людини, мусить не підкорятися злу, незважаючи на його одвічність.

6. Дискусія за проблемами, піднятими в романі

- В будь-яких умовах, навіть в обставинах загального краху людина повинна виконувати свої обов'язки.

- Людина має робити те, що потрібно робити.

- Найголовніше - виконувати свої обов'язки.

- Людина мусить залишатися вірною людському в собі; повинна протистояти злу навіть у тому разі, коли немає ніякої перспективи і ніякої надії.

- Солідарність, що виникає у процесі боротьби, душевна близькість людей залишається абсолютною цінністю навіть тоді, коли історично ні до чого не веде. Солідарність зміцнює і звеличує все найкраще в людині.

- Люди швидше добрі, ніж злі.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання.

Урок:

Тема. Абсурд і трагічний стоїцизм у романі «Чума» А.Камю

Мета: продовжити аналіз твору «Чума» А. Камю, ознайомити учнів з поняттями «абсурд» та «трагічний стоїцизм», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення твору

Обладнання: портрет А.Камю, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: екзистенціалізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. (тестування)

ІV. Виклад нового матеріалу. Роман "Чума" складений у вигляді хроніки. Автором цих подій є лікар - доктор Ріє. Він визнає лише факти, тому в його викладі події втрачають домішка будь-яких художніх прикрашання. Взагалі-то боротьба з чумою - справа практично безнадійна. Тверезо розуміючи це, доктор Ріє ні на секунду не припиняє своєї роботи, ризикуючи власним життям. Завдяки логіці і серйозності лікарі, ми бачимо реальну картину епідемії.

Місто заповнений щурами, які переносять інфекцію і самі ж болісно вмирають. Так само, як і щури, вмирають сотні людей, заразившись бацилами чуми. Тривають протиепідемічні заходи, людей уже ховають у братських могилах, а місцевий транспорт (трамваї) стає засобом для перевезення трупів. Природно, що це жахливі картини. Але набагато страшніше те, що міські жителі, оточені карантинними постами, внутрішньо змінюються. У них з'являється дивне байдужість до долі навіть близьких людей, вони намагаються якомога нестримні веселощі, ніби це допоможе уникнути зараження або прогнати хворобу. Камю остаточно і безповоротно стверджує: чума калічить не тільки тіло, але й душу. Чума - це спосіб мислення, замкнений на самому собі. При цьому письменник погоджується, що люди за своєю природою "радше добрі, ніж злі", але духовна цінність також здатна до руйнування. Єдино правильним повинно бути протистояння злу, навіть коли немає ніяких перспектив і надії на майбутнє. Навколо доктора Ріє збираються інші герої "Чуми" - Тарру, Рамбер, Гран. Ці люди теж виконують свій професійний і громадянський обов'язок, нехтуючи власною безпекою, спокоєм у рідній хаті. Особливо цікава доля паризького журналіста Рамбер, який, опинившись у зачумленим місті, спочатку поривається виїхати з нього, повернутися додому, до коханої, але незабаром розуміє, що може бути дуже корисний саме тут, в осередку епідемії. Тому Рамбер залишився працювати у санітарній бригаді.

Альбер Камю був учасником французького руху Опору, і мав можливість на власному досвіді простежити закономірність розвитку епідемії фашизму. Не даремно письменник вирішив описати саме епідемію чуми, так як збудник цієї небезпечної хвороби може протягом багатьох років спокійно чекати своєї години, щоб послати щурів мертвіти на вулицях щасливого міста. У романі "Чума" епідемія закінчилася більш-менш благополучно і життя пішло своєю чергою. Насправді ж, кожен, хто залишився живий, кожен, кого не торкнулося чорне крило хвороби, тепер до самої смерті буде пам'ятати про чуму в цьому містечку і в своєму житті.

Чума всесвітнього зла причаїлася десь за високими стінами сучасних міст. Вона чекає своєї години, щоб блискавично поширитися по світу у вигляді війн, чвар, епідемій, економічних криз і т. п.

Яку пораду можна дати людству, яке живе в очікуванні чуми? Прислухаймося ще раз до голосу Альбера Камю: "Для людини без шор немає прекрасніше видовища, ніж свідомість єдності з дійсністю, яка перемагає

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Вивчити конспект. Підготуватися до написання самостійної роботи

Урок:

Тема: Проблематика та художні особливості п'єси Бертольда Брехта "Життя Галілея"

Мета: розкрити суспільно-історичні умови, які сформували світогляд німецького драматурга, прозаїка, поета Б. Брехта; ознайомити з його біографією та творчістю; звернути увагу на традиції та новаторство драматургії Брехта, показати суть теорії епічного театру; розвивати дослідницькі навички; виховувати патріотичні почуття, естетичний смак, інтерес до художньої літератури, театру.

Тип уроку: урок вивчення твору

Обладнання: портрет Б. Брехта, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: новаторство

Xід уроку

Вступне слово вчителя. Знаменитий німецький письменник Б. Брехт був одним із тих універсальних людей мистецтва, які так рідко народжуються. Він був поетом, прозаїком, драматургом, теоретиком мистецтва, публіцистом, створив свій театр, театр Брехта, поєднавши в одній особі драматурга, режисера, педагога і керівника.

Життєвий та творчий шлях Брехта:

а) виступ учнів з індивідуальним завданням за біографією письменника (Зарубіжна література, 1997, № 12, с. 21);

б) бесіда:

- як називався брехтівський театр? ("Берлінський ансамбль").

- які творчі жанри опанував Брехт? (Був поетом, прозаїком, драматургом, теоретиком мистецтва, публіцистом, створив свій театр, керував ним).

- назвати найвидатніші п'єси Брехта. ("Страх і відчай у Третій імперії", "Життя Галілея", "Добра людина із Сезуану", "Кавказьке крейдяне коло", "Тригрошова опера", "Матінка Кураж та її діти").

- що означає "епічний театр" Брехта? (Епічна драма вимагала осмислення долі не окремих, нехай і трагічно великих одинаків (Лір, Гамлет), а значних людських спільнот).

- Основний конфлікт його драм? (Між ідеологіями, філософськими системами, народами, тобто епічно значущий).

- Основна мета епічної драми? (Вразити, приголомшити не стільки емоційний світ, скільки інтелект людини. Люди мають не співпереживати зображуваному, а вчитися у зображуваного).

- Що таке "ефект очуження"? (Незвичайне зображення звичайного, буденного).

Суть епічного театру Брехта: записати і розібрати схему "Драматична та епічна форми театру" (Станіславського і Брехта), (Зарубіжна література, 1998, № 7, с. 52, або Всесвітня література, 1999, № 2, с. 64).

Робота над змістом п'єси "Життя Галілея":

- слово вчителя про три редакції п'єси (Зарубіжна література, 1998, № 8, с. 10, або Всесвітня література, 1998, № 12, с. 40)

- визначити жанр п'єси і записати в зошити: (Філософська драма, яка спонукає до перегляду власної позиції і світобачення, адже письменник наголошував, що він прагне створювати "корисний театр - корисний усім і кожному").

- Бесіда:

1. Дія твору відбувається впродовж 1609-1642 рр. в Італії. Чим символічні час і місце дії? (Італія - колиска Відродження, а Галілей - символ революційного перевороту як у науці, так і в людській свідомості).

2. Яку роль у розкритті проблематики п'єси відіграє образ "світла знань"? Який зміст вкладено у численні сцени, що зображають процес наукових пошуків (спостереження за сонцем, відкриття телескопа, створення моделі Всесвіту тощо)? (Лише "світло знань" може подолати морок, змінивши життя людей. А коментарі Галілея, що супроводжують наукову діяльність, сприяють переоцінці цінностей як персонажами твору, так і глядачем).

3. Чому п'єсу названо саме "Життя Галілея"? Які твори давньої української літератури мали подібні назви? (У багатьох літературах відомий жанр "житій" святих. Як і їхні герої, Галілей пізнає таємниці неба, земних суспільних клопотів та глибини власної душі. Як церковні святі, він утверджує священні ідеали - знання, свободу, творчість).

4. Галілей твердить, що вірить у людину та її розум, що Бог - "у нас самих або ніде". Чи є це підставою твердити, що основний конфлікт твору не релігійного, а світоглядного плану? Чи єдиними є для Галілея Бог і церква, проти чого саме він виступає? (Герой не заперечує Бога як моральний ідеал, але не приймає церковної схоластики, котра стримує прогрес і виправдовує насильницьку політику щодо народу. Головний конфлікт п'єси не релігійного, а світоглядного плану).

5. Яка головна риса характеру Галілея? (Він - творець; Зарубіжна література, 1998, № 8, с. 11).

6. Чи є підстави твердити, що все життя Галілея - невпинна боротьба? (Так, герой постійно бореться: з владою, незугарною його належно цінувати; з церквою, котра боїться через його відкриття втратити свій вплив на маси; з відсталістю та нерозумінням суспільства, зі злиднями, із самим собою).

7. За що саме бореться Галілей? (За істину. Адже вона "дитя часу, а не авторитету". Навіщо вважати себе розумниками, якщо ми можемо нарешті стати менш дурними! - говорить герой).

8. Доведіть, що у творі показано еволюцію героя. (Галілей проходить складний шлях від романтичного оптимізму, через зраду самого себе і відчай до глибинного розуміння сутності всього, що сталося, й щирого покаяння).

9. Яка подія є кульмінацією твору? (Суд та зречення героя 1633 р.).

10. Як ви розумієте сцену зустрічі Галілея з учнями, котрі зреклися його? Чи має слушність Андреа у своїх звинуваченнях? (Галілея мучать докори совісті, але істина важливіша його людського болю. Людям потрібні не герої, а реальне полегшення їхнього важкого існування. Ось чому справжня наука вимагає мужності).

11. В останніх картинах п'єси Галілей, приречений працювати під наглядом інквізиції, твердить, що "наукова діяльність потребує особливої мужності". В чому, на вашу думку, ця мужність виявляється? Чи взагалі в даному випадку можна вести мову про мужність? (Вчений зобов'язаний робити відкриття навіть тоді, коли не знає, чи буде їх використано і коли це станеться. На думку Брехта, подвиг ученого саме і полягає в творчій праці попри всі обставини. Це актуально нині, коли знизився статус освіти, коли науковці змушені боротися за виживання науки як такої).

12. Доведіть, що образ "світлої ночі" є символічним тлом фінальних сцен твору. (Вдаючи втрату зору, Галілей працює на майбутнє ночами. Він залишається духовно вільний, вибір і свобода творчості належать йому. Порок незнання за стінами в'язниці Галілея може бути подоланий лише світлом відкритих ним в ув'язненні наукових істин).

13. Чи справді Галілей зрадив свої ідеї, науку? (Формально інквізиція здобула перемогу, але дух Галілея залишився нездоланним).

Висновки. Образ Галілея став символом перевороту не тільки в науці, а й у сфері людського духу. Його відкриття мало велике значення не тільки для науки, а й для пробудження свідомості народу, його звільнення від влади церковних забобонів і прагнення до свободи.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Вивчити конспект. Підготуватися до написання самостійної роботи

Урок:

Тема. Розгорнута відповідь на питання «Чи актуальні нині проблеми відповідальності вченого за свої відкриття, поставлені п’єсі «Життя Галілея»?

Мета: визначити розуміння проблематики та художньої своєрідності творчості Б.Брехта, розвивати навички писемного мовлення, формувати в учнів уміння узагальнювати прочитане, робити висновки, виховувати художній смак

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрет Б.Брехта, Г.Галілея, підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача,аналіз, коментоване читання, робота із словником, самостійна робота

Теорія літератури: новаторство, п’єса

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (самостійна робота)

ІV. Індивідуально робота. Розгорнута відповідь на запитання

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Читати А.Камю «Чума»

Урок:

Тема. Життєвий і творчий шлях Е.Хемінгуейя

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Е.Хемінгуейя, ознайомити з поняттям «принцип айсбергу», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Е.Хемінгуейя, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: айсберг

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість Е.Хемінгуейя

ІV. Виклад нового матеріалу. Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 в Оук-Парку, штат Іллінойс, США, передмісті Чикаго. Його батько, Кларенс Едмот Хемінгуей, працював лікарем, а його мама, Грейс Голл — музикантом. Ернест був першою дитиною в сім'ї. Його назвали в честь діда Ернеста, маминого батька. Проте, власне ім'я Хемінгуею не подобалося і він „пов'язував його з наївним, навіть дурнуватим, героєм комедійної п'єси Оскара Уайльда «Як важливо бути серйозним»“.

Мама Хемінгуея часто виконувала концерти у містечку Оук-Парк та навколишніх селах. Майбутнє сина вона теж пов'язувала з музикою і тому змушувала його співати у церковному хорі та грати на віолончелі. Малий Ернест дуже не хотів займатися музикою та співами, але його супротив було придушено і він щодня відвідував уроки музики. Вже дорослим Хемінгуей часто стверджував, що ненавидить свою матір, хоча біограф Майкл Рейнольдс відзначав, що Хемінгуей з матір'ю були дуже схожими за характерами. Пізніше Хемінгуей відзначав, що уроки музики були корисним для його творчості.

Сім'я Хемінгуеїв, крім зимового будинку в Оук-Парку, мала ще котедж «Уіндмер» на озері Валлун. Кожне літо Хемінгуей з батьками, братами і сестрами вирушав у ці тихі місця. Для хлопчика поїздки в «Уіндмер» означали повну свободу. Його ніхто не змушував грати на віолончелі і він міг займатися своїми справами - сидіти на березі з вудкою, блукати лісом, гратися з дітьми з індіанського селища. Хлопчик обожнював слухати розповіді дідуся і на все життя зберіг про нього добрі спогади, часто переносячи їх у свої твори в майбутньому.

Хемінгуей дуже хотів служити в армії, однак через поганий зір йому відмовляли. Але він все ж зумів потрапити на І Світову війну, влаштувавшись шофером швидкої допомоги. 8 липня 1918 р. він був поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве. У воєнному шпиталі Ернест закохався у медсестру Агнес фон Куровські, яка, тим не менше, відмовила йому. Ці найяскравіші спогади юності Хемінгуей ніколи не забував. Після війни Ернест відновив літературні експерименти, працюючи журналістом в Чикаго. Тоді ж він перший раз (із чотирьох) одружився.

Основним його місцем проживання був Париж, одначе він дуже багато подорожував, оскільки захоплювався гірськими лижами, полюванням і рибалкою.

Після війни письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Він продовжував подорожувати і в 1953 р. десь у Африці потрапив в серйозну авіакатастрофу. В тому ж році Е. Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море» («The Old Man and The Sea»), 1952. Цей твір повпливав також на присудження Хемінгуею Нобелівської премії з літератури у 1954 р.

В 1959 році Фідель Кастро прийшов до влади на Кубі. В 1960 році письменник повернувся до США, в Айдахо. Останні роки життя Хемінгуей страждав тяжкими депресіями і розладами психіки, а також цирозом печінки. В 1960 р. він лежав в клініці Майо в Рочестері (штат Міннесота) з діагнозом депресії та серйозного розумового розладу. Після повернення з лікарні Хемінгуей вкоротив собі віку, вистріливши собі в лоба з мисливської рушниці. Це відбулось 2 липня 1961 р. в його власному будинку в Кетчемі, штат Айдахо, США.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Читати твір «Старий і море»

Урок:

Тема. «Старий і море» - повість-притча про людину. Образ Сантьяго

Мета: продовжити знайомство учнів з життєвим та творчим шляхом Е.Хемінгуейя, зокрема з повістю «Старий і море», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення твору

Обладнання: портрет Е.Хемінгуейя, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: повість - притча

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Фронтальне опитування ( запитання на картках)

ІV. Виклад нового матеріалу. Повість «Старий і море»
Повість «Старий і море», здається, народилася з репутацією класичного взірця художньої прози XX ст. Хемінгуей чув такі відгуки ще на етапі, коли давав прочитати її у рукописі ціну-вальникам літератури, думці яких довіряв. Сам письменник стверджував, що ця повість є кращим його твором і що її взагалі можна розглядати як епілог усього, що він написав і пережив у своєму житті.
Історія створення та публікації повісті. Ще 1936 р. Е. Хемінгуей надрукував у журналі «Есквайр» нарис «Блакитна вода», де розповів про те, як один старий рибалка, доклавши майже героїчних зусиль, спіймав велетенського марлина. Втім, похвалитися своєю здобиччю йому не вдалося, оскільки на рибину напали акули. Коли старого знайшли у морі, від марлина залишився майже один кістяк. У розпачі рибалка невтішно ридав.
1950 р. Хемінгуей повернувся до цього сюжету, поклавши його в основу художнього твору. Так виникла повість, що згодом дістала назву «Старий і море». Звісно, вона суттєво відрізнялася від колишньої журнальної публікації. Адже за чотирнадцять років, що минули з часів оприлюднення нарису, письменник значно збагатив свій життєвий і мистецький досвід. Не випадково, розповідаючи в інтерв'ю про процес роботи над «Старим і морем», Хемінгуей наголосив на тому, що за межами повісті залишився величезний масив матеріалу: «Повість "Старий і море", - зауважив він, -можна було розтягнути більш як на тисячу сторінок: там були б описані всі мешканці Села, їхнє життя, де вони народилися, як вони росли, як вони виростили своїх дітей тощо. Інші письменники роблять це бездоганно. Коли ви пишете, ви обмежені досягнутим у вашій царині. Ось чому я спробував піти іншим шляхом. Спочатку я викинув усе, без чого міг передати читачеві свій досвід. Я хотів, щоб прочитане здавалося йому пережитим, щоб у нього склалося враження, ніби це відбулося насправді. Завдання було дуже важким, і мені довелося багато попрацювати».
Важливу роль у вирішенні цього завдання відіграв власний життєвий досвід письменника. Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся як на радощах, так і на труднощах цього ремесла. Нін мав серед рибалок чимало друзів, знав їхні родини та побут, часто виходив разом з ними у море, разом з ними випивав у маленькій корчмі, що її стіни були завішані фотокартками найбільших рибин, годинами слухаючи розповіді про море та рибу.
Одного разу, розповідає біограф Хемінгуея Б. Грибанов, йому «далося зловити туну вагою 514 фунтів. «Боротьба з нею тривала сім годин, і за весь цей час він втратив біля семи фунтів власної ваги. Незадовго до того у цю місцевість приїхав якийсь багатий старий з молодою нареченою, який зухвало заявив, що ловити туну не важко. Коли "Пілар" надвечір входила у гавань, все населення зібралося подивитися на здобич Хемінгуея - рибина була одинадцять з половиною футів завдовжки. На палубі "Пілар" поруч із рибиною стояв Хемінгуей, веселий, п'яний. Своїм басом він загримів на всю гавань: "Де ж той сучий син, який говорив, що це легко?"»
1 вересня 1952 р. з'явилося число журналу «Лайф», у якому була надрукована повість «Старий і море». Успіх цієї публікації був воістину феноменальний: упродовж 48 годин було розпродано 5 318 655 (!) примірників. Критики зустріли твір оваціями. Бурхливою була і реакція пересічних читачів: протягом трьох тижнів Хемінгуей щодня отримував 80-90 листів від прихильників, які радісно вітали його з новим досягненням. Високу оцінку здобула повість і серед найавторитетніших майстрів слова. Так, американський письменник, Нобелівський лауреат В. Фолкнер проголосив: «Час, можливо, покаже, що це - кращий твір будь-кого з нас. Я маю на увазі його (тобто Хемінгуея. - Є.В.) і моїх сучасників». Фолкнер мав рацію: сьогодні, через півстоліття після «буму», що вибухнув навколо перших публікацій «Старого! моря», цей твір зберігає славу нетлінного шедевра XX ст.
Особливості побудови сюжету та жанрова своєрідність твори У повісті широким планом змальовується епізод із рибальського життя старого Сантьяго. Як і в більшості своїх творів, Хемінгу ей «опускає» біографію свого героя, повідомляючи кількома фразами лише необхідну передісторію. З неї ми довідуємося, що старий упродовж останніх 84 днів повертався з риболовлі без улову. Перші сорок днів разом із Сантьяго у море виходив хлоп чик Манолін - відданий йому всім серцем учень, який прагнув опанувати секрет рибальського ремесла. Втім, побачивши, що старому більше не щастить, батьки змусили хлопчика псрейтмі на інший човен. Виконавши їхній наказ, він, проте, душею залишався зі своїм учителем, морально підтримуючи його у важнЯ годину і намагаючись хоч чимось допомогти йому на березі, Хлопчик любив Сантьяго як «незвичайного старого», схилявся перед ним як перед справжнім майстром і вірив у його успіх…

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання.

Урок:

Тема. Г.Г.Маркес – відомий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Г.Г.Маркеса, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Г.Г.Маркеса, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: «Магічний реалізм»

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість Г.Г.Маркеса

ІV. Виклад нового матеріалу. ҐАРСІЯ МАРКЕС, Ґабріель (Garsia Marquez, Gabriel — нар. 6.03.1928, Аракатака, Колумбія) — колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії 1882 р.

Ґарсія Маркес народився у невеликому провінційному містечку, розташованому в басейні р. Магдалена, неподалік від узбережжя Атлантичного океану в Колумбії. Його батько — Ґабріель Гарсія, був телеграфістом, але на формування Ґарсія Маркеса як письменника справили вплив бабуся Транкіліна, на якій тримався увесь дім, та дід Маркес, полковник, учасник громадянської війни 1899—1903 pp. Сам письменник вважає, що третім фактором, який визначив його долю, була атмосфера дому, в якому він провів дитинство, побут містечка, де тісно переплітались фантастика і реальність. У восьмирічному віці після смерті діда Ґарсія Маркес залишив Аракатаку і навчався в інтернаті м. Сапакіра. Тут він вперше пробує писати. 1946 р. Ґарсія Маркес вступив на юридичний факультет університету в Боготі.

Перше оповідання Ґарсії Маркеса було опубліковане 1947 p., але його автор не мислив себе професійним літератором. 1948 р. внаслідок убивства лідера ліберальної партії атмосфера у столиці ускладнилася, і Ґарсія Маркес переїхав у Картахену, де намагався продовжити заняття. Але адвокатська кар'єра його мало приваблювала, а невдовзі він зовсім відмовився від неї і звернувся до журналістики.

З 1950 по 1954 р. Ґарсія Маркес працював репортером, вів розділ хроніки. 1951 р. вийшла повість «Опале листя « («La hojarasca»), у якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для всієї творчості Ґарсії Маркеса.

1954 р. Ґарсія Маркес переїхав у Боготу, продовжував працювати в газеті, займався політичною діяльністю, а в липні 1955 р. як кореспондент газети «Ель Еспектадор» приїхав у Європу. Він працював у Римі, одночасно навчався на режисерських курсах в Експериментальному кінематографічному центрі. З Рима Ґарсія Маркес переїхав у Париж. Переворот, що стався на батьківщині, змусив його залишитись у французькій столиці. Саме тут Ґарсія Маркес створив повість «Полковнику ніхто не пише» («El coronel no tiene quien le escriba»), перший варіант якої закінчив до 1956 р., а окремим виданням книга вийшла 1961р.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Читати твір «Стариган з крилами»

Урок:

Тема. «Стариган з крилами» Г.Г.Маркеса. Зустріч людей з янголом, її символічний сенс

Мета: продовжити знайомство учнів з життєвим та творчим шляхом Г.Г.Маркеса, зокрема з його твором «Стариган з крилами», ознайомити учнів з поняттям «магічний реалізм», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення художнього твору

Обладнання: портрет Г.Г.Маркеса, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: «Магічний реалізм»

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Фронтальне опитування (на картках)

ІV. Виклад нового матеріалу.

У оповіданні колумбійського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган з крилами» зображено маленьке містечко - безрадісну сіру місцевість. Навкруги бруд, дощ, морські молюски, що гниють на березі. Саме до бідних, знедолених життям мешканців занедбаного містечка, сходить ангел. Того ангела дуже важко розпізнати; це не прекрасна небесна істота з чин тими білими крилами.

Цей ангел схожий на зубожілого старигана із облізлимй яструбиними крилами на тілі злодюжки. Родина, до якої з’явився ангел, дужо вбога - Пелайо та його дружина Елісенда. У них щойно народився маленький хлопчик. Ніхто не розуміє, навіщо їм ангел. Ніхто не знає навіть, хто такі ангели і чи є цей брудний хворий стариган із крилами, який сидить у кутку разом із курами, ангелом.

Таке безіменне містечко, яке живе своїм життям, може бути будь-де. Всюди знайдеться натовп, який буде роздивлятися те, що незрозуміло. Люди з містечка годують агела, наче звіра в зоопарку, кидають у нього камінням, видирають пір’я, навіть припікають його розпеченою залізякою. Жадібні до всього повою люди скоро залишили ангела, це подароване їм диво, задля іншого видовища з циркової жінки-павука.

Натовпу все одно, на що дивитися, аби розважити своє одноманітне нікчемне життя. Подружжя, у дворі якого оселився ангел, використало свій шанс: на розглядання ангела стали продавати квитки, на зібрані кошти збудували двоповерховий будинок. Пізніше ангел так набрид родині, що Елісенда називала тортурами життя у місці, де повно ангелів!

Старий і самітній, хворий ангел, з брудними крилами без пір’я, ні в кого не викликай співчуття і любові, лише тільки приісмлену цікавість. Він нікуди не міг летіти, аж поки не настав грудень. З відновленням природи відновився й ангел. Відновився - і відлетів. Ніхто у цьому незбагненному місті так і не зрозумів, навіщо прилітав ангел.

Пік людина, зайнята повсякденними турботами, може і не помітити диво, яке живе поруч із нею. Вона не думає про високе, духовне. Ангел - це посланець Іюжий. Він прилетів до цього брудного міста, щоб нагадати усім людям про те, що у світі є щось важливіше за щоденний клопіт, важливіше за розваги, гроші. І |е Бог, любов до ближнього, співчуття і милосердя.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання контрольного класного твору «Принцип айсбергу і художній текст ( Роль інакомовлення в літературі ХХ століття)»

Урок:

Тема. Контрольний класний твір «Принцип айсберга і художній текст ( Роль інакомовлення в літературі ХХ століття)»

Мета: визначити розуміння поняття «принципу айсберга» проблематики та художньої своєрідності творів, в яких використовується «інакомовлення», розвивати навички писемного мовлення, формувати в учнів уміння узагальнювати прочитане, робити висновки, виховувати художній смак

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрети письменників ХХ століття, підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота, аналіз, робота із словником

Теорія літератури: «принцип айсбергу», «інакомовлення»

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (бесіда)

ІV. Робота з написання твору

1) складання плану

2) читання прикладу

3) написання з чернетки

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання. Читати М.Павич «Дамаскін»

Тема: Проблематика п’єси «Гостина старої дами» Ф. Дюрренматта.

Перевірка домашнього завдання. Бесіда за запитаннями:

- Які з розглянутих на попередньому уроці особливостей Дюрренматтової драматургічної поетики ви знайшли в «Гостині старої дами»?
- Автор відзначив жанр цієї драми як «трагікомедію». Чи згодні ви з ним?
- Які епізоди або деталі твору здалися вам смішними?
- Чи є, на вашу думку, в п’єсі вияви епатуючого, «чорного» гумору?
- Доведіть, що «Гостина старої дами» є драмою-прит-чею.
- Як ви розумієте її алегоричний сенс?
- Які проблеми порушує автор в сюжеті про візит «старшої дами» до Гюлена?
- Якими, на вашу думку, є моральні уроки цієї трагікомедії?
Пояснення мети уроку. Проблемне запитання.
- Хто, з вашої точки зору, є головним героєм п’єси - Іль чи Клер?

Довідка щодо створення п’єси

- Сюжет «Гостини старої’дами» мав свою творчу історію. У повісті «Місячне затемнення», над якою Дюрренматт працював, але яку так і не довів до завершення, розповідається про одного уродженця швейцарського села, котрий майже через півсторіччя, вже будучи канадським мультимільйонером, повертається на батьківщину, щоб помститися земляку, що колись увів у нього кохану дівчину. За допомогою підкупу багатій спонукає мешканців села мовчки розправитися з давнім ворогом. Зіставте цей задум із сюжетом «Гостини». Яку сюжетно-психо логічну лінію автор додав до первісної фабули?

Лінію Іля. Аналіз тематики драми Скільки загалом таких ліній є у п’єсі? (за відповідя

ми учнів на дошці змальовується опорна схема N1) Сюжетно-психологічні лінії драми:

1. Іль

2. Гюленці тема знецінення гуманістичних цінностей тема влади грошей тема конформізму. Яка тема є загальною для всіх сюжетно-психо

логічних ліній драми?

Тема суду. Хто в п’єсі виступає в ролі судді? Клер судить Іля й гюленців - за своє скривджене життя; гюленська громада колись засудила на вигнання Клер, а тепер засуджує на смерть Іля; нарешті Іль згодом приходить до морального суду над самим собою)

Дискусійні запитання.

- Чий суд здається вам справедливим?
- Кому, на вашу думку, співчуває автор - Клер чи Ілеві?

Аналіз системи героїв.

а) образ Клер

- Яке враження справляє на вас «стара дама»? Що в ній лякає? Що приваблює?

- В яких деталях виявляється внутрішня знівеченість героїні?

Символічною деталлю духовного паралічу мільйонерки виступають протези, що вмонтовані в її тіло замість втрачених в аварії руки й ноги. Про непохитну байдужість до власного особистого життя свідчить цинічно-фарсова швидкість, з якою Клер міняє своїх чоловіків. Сама героїня зізнається Ілеві: «Твоя любов померла багато років тому. Моя любов не могла померти. Але й жити не могла. З неї зробилося щось недобре, як і я сама, обросла своїми мільярдами, наче сліпі обличчя з коренищ у цьому лісі, оброслі безбарвними грибами».

- На чому грунтується надзвичайна влада Клер? На багатстві, залізній волі й знаннях психології обивателів, які, попри благопристойні декларації, керуються прагматичними прагненнями збагатитися

- Чим для Клер є розправа над Ілем: актом справедливості, помсти чи цинічного беззаконня? Звісно, героїня хоче стати втіленням вищого правосуддя, перед обличчям якого жоден злочин не може бути забутим або прощеним «за давністю років». Але не такою вона постає в очах автора. Дюрренматт попереджав: «Клер Цаханасян не є втіленням ані справедливості, ані плану Маршалла, ані тим більше Апокаліпсису.» Якщо в ній і втілюється якась ідея, то це - не ідея вищого суду, а індивідуалістичної спроби будь-якими засобами відновити скривджену колись справедливість. Ось чому «стара дама» - за всього свого жіночого шарму, вміння похмуро, але вдало пожартувати, за всієї своєї проникливості й елегантної безпосередності, - постає тим, чим вона себе й називає, - чудовиськом, якому заманулося довести світ, котрий колись зробив її публічною дівкою, до стану публічного дому.

- У чому, на вашу думку, сенс порівняння Клер з античною Клото? Чи справді скидається «стара дама» на богиню Долі?

- Чому до свого плану вона залучає гюленців? В участі гюленців у вбивстві й полягає їхня кара. У такий спосіб Клер доводить, що «добропорядність» громадян Гюлена - лише маска, що їхня готовність до компромісів з совістю безмежна й можна доходити до санкціонування й навіть власноручного виконання вбивства.

б) образ гюленців

- Чому гюленці виявляються здатними на злочин?

- Де вперше в творі відчувається двоєдушність гюленської громади? У сцені чекання на вокзалі в І дії, коли представники міста Гюлена безсоромно використовують улесливі слова, адресовані мільярдерці, для прикриття цілком корисного інтересу до неї.

- Як гюленці спершу реагують на дивну пропозицію Клер? Чи є їхнє обурення щирим?

- Чому зрада Іля громадою зображується в п’єсі як поступовий процес? У такий спосіб Дюррентматт досліджує явище конформізму, механізм «звикання» масової свідомості до ан-тилюдяної ідеї, процес руйнації етичних бар’єрів під впливом спокуси матеріальною вигодою.

- Як поводить себе родина Іля?

- Чи можна її розглядати як частку гюленської громади? Так, адже близькі Іля, як і місто в цілому, починає житти в кредит і готуватися до його загибелі

- Хто з гюленців виявив співчуття до Іля? Це представники міської «еліти»: Священик (алегорія надії на Бога) та Вчитель (носій цивілізаційної, просвітницької місії). Обидва начебто мають бути взірцями гуманного ставлення до людини. Однак, виявляючи спонтанне бажання допомогти Ілеві, Священик і Вчитель надто швидко відмовляються від таких спроб і переходять на бік більшості.

- Прочитайте сцену вирішального зібрання громади. Знайдіть у промовах гюленців гуманістичні гасла. Яку роль вони тут відіграють?

- Як зображено в даному епізоді засоби масової інформації? Чи згодні ви з таким баченням?

- Чому страта Іля відбувається у формі колективної розправи? Тому що Дюрренматту важливо продемонструвати саме масову готовність і до злочину заради найпрагма-тичнішої мети, і до забуття гуманних законів західної цивілізації. Така ситуація є діагнозом, що фіксує фатальні порушення морального здоров’я суспільства.

в) образ Іля

- Чи заслуговує, на ваш погляд, Іль смертного вироку?

- Чи спокутав він свою провину?

- Які зміни відбуваються в свідомості крамаря упродовж «гостини» Клер у Гюлені?

Спочатку Іль робить усе можливе, аби уникнути спокути. Підлещується до земляків, наївно підкупаючи їх дрібними кредитами у своїй зубожілій крамничці. Вступає у боротьбу проти самодурства дами, вимагаючи від міської влади її арешту і захисту для себе. Згодом, певною мірою відчувши свою занедбаність і нездатність протистояти світу, Іль робить спробу втекти з Гюлена, але, нарешті, доходить до прийняття кари.

- Як ви оцінюєте покірливість героя наприкінці драми

- як вияв його слабкодухості чи сили? Доказом мужності Іля є його відмова від пропозиції бургомістра вчинити самогубство, щоб звільнити громаду від «брудної роботи».

- Чому крамар не прагне врятувати себе? Тому що він сприймає розправу над собою як акт встановлення справедливості.

- Як ви розумієте дюрренматівський коментар загибелі Іля: «Вона одночасно осмислена й безглузда»? Осмислена - позаяк пробуджує в герої людяність і необхідну покору перед судом власної совісті. Але за межами його свідомості ця кара справді позбавлена сенсу, котрий їй приписується ззовні; як акція «відновлення справедливості» вона являє собою суцільний фарс. Адже хоч що б там говорила «стара дама», загибель Іля залишається жорстоким за задумом й огидним за виконанням убивством. І, до речі, ця загибель не виправдовує себе як «засіб» досягнення суспільного добробуту. Бо гюленці, купивши своє процвітання ціною злочину, спільно повторюють колишню помилку Іля, а відтак «програмують» у майбутньому черговий візит «старої дами», котра з’явиться вже по їхні душі.

Урок:

Тема. Контрольний класний твір «Тривоги за долю людства»

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрет М.Булгакова, підручник, словники

Теорія літератури: роман

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Робота з написання твору

1) складання плану

2) читання прикладу

3) написання з чернетки

4) переписування начисто

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання.

Урок:

Тема. Література постмодернізму та її характерні ознаки ( складання тез літературно-критичної статті, параграфа підручника)

Мета: визначити розуміння поняття «постмодернізм» проблематики та художньої своєрідності постмодерних творів, розвивати навички писемного мовлення, формувати в учнів уміння узагальнювати прочитане, робити висновки, виховувати художній смак

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрети письменників – постмодерністів ХХ століття, підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота, аналіз, робота із словником, робота з підручником

Теорія літератури: постмодернізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (бесіда)

ІV. Робота з підручником (опрацювати статтю на стор.404 «Літературна панорама доби», відповісти письмово на запитання на стор.409 1,3 – для І варіанту; 2, 4- для ІІ варіанту)

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання. Читати М.Павич «Дамаскін»

Урок:

Тема. М.Павич – сербський письменник-постмодерніст. Утілення рис постмодернізму в оповіданні «Дамаскін»

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом М.Павича, ознайомити з поняттям «постмодернізм», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет М.Павича, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: оповідання, постмодернізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Фронтальне опитування ( на картках)

ІV. Виклад нового матеріалу.

Учням скласти хронологічну таблицю за творчістю М. Павича

Слово викладача. Мілора́д Па́вич (серб. Милорад Павић; *15 жовтня 1929, Белград — 30 листопада 2009, Белград) — сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, фахівець з історії сербської літератури XVII—XIX ст.ст., сербського бароко та поезії символізму. Однин з найбільш читаних письменників екс-Югославії ХХ століття, його твори перекладено 30 мовами.

Письменника вважають одним з найяскравіших представників постмодернізму і магічного реалізму XX століття. Свій найбільш знаменитий роман «Хозарський словник», який Павич видав 1984 року, приніс авторові всесвітню відомість. Серед інших його творів — «Пейзаж, намальований чаєм», «Ящик для письмового приладдя», «Зоряна мантія» та інші. Свою останню книгу, «Мушка», письменник видав в 2009 році.

Мілорад Павич народився 15 жовтня 1929 року в Белграді. Його батько був скульптором і походив з інтелігентної сім'ї, мати викладала філософію і була знавцем сербського фольклору. Писати Павич почав з раннього віку і завжди вважав літературу своїм родовим покликанням — серед його родичів і предків по лінії батька були письменники, і Павич у своїх інтерв'ю віддавав їм належне.

Дитинство Павича прийшлося на німецьку окупацію. Переживши два бомбардування Белграда, при яких загинули 25 тисяч чоловік, письменник одного разу мало не загинув від рук німецьких солдат: його зупинив патруль, але крім учнівського квитка ніяких документів у 15-річного Павича не було. Лише завдяки зусиллям батька, який трохи знав німецьку і зумів порозумітися з солдатами, Павича не розстріляли. Згодом, у 1999-му, письменнику довелося пережити третього в його житті бомбардування — ці враження знайшли відображення в його романі «Зоряна мантія».

У 1953 році Павич закінчив філософський факультет Белградського університету, а потім отримав докторський ступінь у Загребському університеті. Незважаючи на те, що Павич не залишав письменництва, за родом діяльності він залишався вченим, літературознавцем, журналістом, перекладачем і викладачем — ким завгодно, але не письменником. Так було до 1973 року, коли в Югославії була опублікована його перша книга — збірка оповідань «Залізна завіса». Втім, навіть після цього Павич, як він скаже пізніше, був «найбільш нечитабельним письменником своєї країни».

У світову літературу Павич увійшов завдяки роману «Хозарський словник», що вийшов в 1984 році. Сербський класик, за його власним визнанням боявся набриднути читачеві, зумів підкорити читача, зробивши його співавтором своїх творів. Експерименти з інтерактивністю, персонажі і місця, що час від часу міняють агрегатний стан, де розходяться сюжетні лінії — у своїх творах Павич змішував сон з дійсністю, не намагався робити між ними відмінностей і в цьому залишився неперевершений.

Був одружений з Ясміною Михайлович, письменницею й літературним критиком.

Помер у віці 80 років від інфаркту міокарда.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання контрольного твору «Використання фактів візантійської та пост візантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича»

Урок:

Тема. Контрольний класний твір «Використання фактів візантійської та пост візантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича»

Мета: визначити розуміння поняття «віртуальний історизм» проблематики та художньої своєрідності творів М.Павича, в яких використовується «віртуальний історизм» ,розвивати навички писемного мовлення, формувати в учнів уміння узагальнювати прочитане, робити висновки, виховувати художній смак

Тип уроку: урок розвитку писемного мовлення

Обладнання: портрети письменників ХХ століття, підручник, словники

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, індивідуальна робота, аналіз, робота із словником

Теорія літератури: «віртуальний історизм»

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань (бесіда)

ІV. Робота з написання твору

1) складання плану

2) читання прикладу

3) написання з чернетки

V. Підсумки уроку

VІ. Домашнє завдання. Читати П.Зюскінд «Парфюмер», Ф.Дюрренматт «Гостини старої дами»

Урок:

Тема. Урок узагальнення

Тип уроку: урок узагальнення

Обладнання: портрети письменників ХХ – ХХІ століття, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, узагальнення, аналіз, робота із словником

Теорія літератури: «постмодернізм», «модернізм»

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Фронтальне опитування( питання на картках)

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу.

1. Модернізм у Франції. Творчість М. Пруста.

2. Особливості розвитку австрійської літератури першої половини ХХ ст. Творчість Ф. Кафки.

3. Англійський модерністичний роман.

4. Міф у літературі ХХ ст.

5. Особливості розвитку ірландської літератури першої половини ХХ ст. Творчість Дж. Джойса.

6. Особливості розвитку реалізму в літературі ХХ ст.

7. Французький реалістичний роман першої половини ХХ ст.

8. Творчість Ф. Моріака.

9. Реалізм в англійській літературі першої половини ХХ ст.

10. Творчість Дж. Ґолсворсі.

11. Німецький реалістичний роман першої половини ХХ ст.

12. Творчість Т. Манна.

13. Творчість Г. Манна.

14. Література „втраченого покоління”.

15. Утопічні жанри в літературі ХХ ст.

16. Розвиток американської літератури в першій половині ХХ ст.

17. Творчість Е. Гемінґвея.

18. Загальна характеристика драматичного мистецтва першої половини ХХст.

19. Епічний театр Б. Брехта.

20. „Драма ідей” у творчості Б. Шоу.

21. Французький театр першої половини ХХ ст.

22. Провідні напрями та жанри в літературі другої половини ХХ ст.

23. Екзистенціалізм у літературі ХХ ст.

24. Творчість А. Камю.

25. Театр абсурду в літературі другої половини ХХ ст.

26. Творчість С. Беккета.

27. Творчість Е. Йонеско.

28. Англійська література другої половини ХХ ст.

29. Французька література другої половини ХХ ст.

30. Особливості розвитку німецької літератури друг. пол. ХХ ст.

31. Американська література другої половини ХХ ст.

32. Загальні тенденції розвитку латиноамериканських літератур ХХ ст. Творчість Г. Маркеса.

33. Поняття постмодернізму. Постмодернізм у сучасній літературі.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання ДКР

Урок:

Тема. Шарль Бодлер – представник французької поезії ХІХ століття

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Ш.Бодлера, ознайомити з поняттям «символізм», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення біографії письменника

Обладнання: портрет Ш.Бодлера , підручник, твори письменника, словник, дидактичний матеріал

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: символізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість Ш.Бодлера

ІV. Виклад нового матеріалу. Шарль Бодлер народився в Парижі у квітні 1821 року. Батько поета походив із сільської родини у Шампані з войовничим прізвищем ("бодлер" - двосічний ніж), але йому вдалося вибитися в люди, отримати освіту й стати вихователем у шляхетній сім'ї. Він помер, коли Шарлю ледве виповнилося сім років, але встиг прищепити синові бездоганні манери, порядність, шанобливе ставлення до героїчних часів Франції та інтерес до живопису, який стане справжньою пристрастю Бодлера.
      Певне, батько був єдиним, хто щиро любив хлопчика. Після його смерті Шарль був приречений на нерозуміння і самотність навіть у колі близьких людей.
      Родинна драма болісно вплинула на душу хлопчика: смерть коханого батька, новий шлюб матері, її покірність вітчиму, який завзято намагався "привести до норми" надто різкий, своєрідний характер Шарля,- усе це зробило його вигнанцем у сім'ї і багато в чому визначило формування безрадісного і навіть трагічного світосприйняття.
      Навчався Бодлер у закритому колежі у Ліоні, потім у Парижі, а у 1841 році за наполяганням вітчима Бодлера відправляють служити у заокеанські колонії Франції.
      Останні роки життя Бодлера перетворилися на пекло. Редактори періодичних видань відмовляються брати його статті та художні твори, як "неприйнятні для друку".
      У квітні 1864 року поет іде до Бельгії, сподіваючись заробити гроші публічними лекціями. Але поліпшити свої справи йому не вдається -він ще більше заплутався у боргах. Самотній, хворий поет починає збирати матеріал для безжального викривального памфлету проти бельгійського міщанства, в якому мав намір показати завтрашній день Франції.

V. Робота з підручником. Скласти хронологічну таблицю життя і творчості Ш.Бодлера

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Читати вірші Ш.Бодлера

Урок:

Тема. Шарль Бодлер. Збірка «Квіти зла»

Мета: продовжити знайомство учнів з життєвим та творчим шляхом Ш.Бодлера, з тематикою та проблематикою збірки «Квіти зла», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Ш.Бодлера, підручник, твори письменника, словник, дидактичний матеріал

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником, самостійна робота ( на картках)

Теорія літератури: символізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІV. Виклад нового матеріалу  . Починаючи з 1857 року - року першого видання, "Квіти зла" постійно доповнювалися. Фактично ця книга створювалася поетом протягом усього життя і увібрала усе найкраще з його поетичного доробку. Цим вона схожа на "Листя трави" В. Вітмена чи "Кобзар" Т. Шевченка. "Заголовок-каламбур" (так визначав назву збірки сам автор) багатозначний, як і все у "Квітах зла". У віршах збірки втілені і суперечності епохи, і суперечності творчості самого Бодлера. Але назва збірки виражає передовсім основну концепцію поета, яку він формулював як "здобуття краси зі зла".
  Антонімічність понять "квіти" і "зло", протиставлення відчаю і пошуків ідеалу стають наскрізними в книзі Бодлера.
      Основоположний структурний принцип збірки "Квіти зла" - романтичний. Це визначається контрастним протиставленням поета, який прагне до ідеалу, і жорстокого навколишнього світу. Домінантами, які організовують образно-поетичну структуру збірки, виступають принцип контрасту, характерний для романтизму, і символіка. Як відомо, кожен художній образ тією чи іншою мірою є символом, бо він не тільки щось безпосередньо відображує, а й символізує ширше, істотніше, загальніше, як-от у сонеті, Бодлера "Відповідності":

      Природа - храм живий, де символів ліси
      Спостерігають нас і наші всі маршрути;
      Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути
      Підмурків і колон неясні голоси.
      Всі барви й кольори, всі аромати й тони
      Зливаються в могуть єдиного єства.
      І зрівноважують їх вимір і права
      Взаємного зв'язку невидимі закони.
            (переклад Дм. Павличка)
             Збірка "Квіти зла" складається із шести розділів: "Сплін та ідеал", "Паризькі картини", "Вино", "Квіти зла", "Бунт" та "Смерть". Перший, найоб'ємніший розділ збірки - "Сплін та ідеал". Це лірична драма, де ідеалові протиставлена не сама дійсність, а сплін - важкий хворобливий душевний стан поета, якому притаманні скептицизмом, зневіра й туга. Цей душевний стан породжений дійсністю, адже бодлерівський сплін має реальну суспільно-психологічну мотивацію. У вірші, який відкриває розділ "Сплін та ідеал", Бодлер дає своє пояснення цього стану: сплін. - це "найзліше Страховидло", яке "ні повзати не вміє, ні ревти", це "Хандра, що бачить плахи й страти".
      Цікавий філософсько-естетичний цикл віршів першого розділу, Де Бодлер порушує загальні питання мистецтва. Так, наприклад, вірш "Маяки" присвячений геніям живопису різних епох. Леонардода Вінчі, Рембрандт, Мікеланджело, Ватто, Гойя,- усі вони "маяки людства", які "засвічені мільйонами фортець". їх геній живе у віках, вони безсмертні й вічні, як вічним є прибій. Вони - "роду людського чесноти і могуть". Своєю величчю вони не дають поетові потонути у бурхливому життєвому морі.
      Становище поета в тогочасному суспільстві бачиться Бодлеру безправним і трагічним. Поет приречений на нерозуміння. Дивовижне, воістину символічне втілення здобули ці думки у вірші "Альбатрос". Тут - усе символ: і Альбатрос - великий прекрасний сильний птах, і моряки, які спіймали його, щоб посміятися і познущатися з нього. Альбатрос - образ-символ поета. Бодлер називає птаха "королем блакиті". Йому, поетові, він співчуває, бачачи, як "волочаться за ним великі білі крила, як весла по боках розбитого човна". У руках моряків Альбатрос утратив свою силу й могутність: його "ходити по дошках природа не навчила". Але, попри увесь цей трагізм, у голосі автора немає приниженості. Навпаки, в останніх рядках вірша відчувається не лише гордість за поета, але й виклик тим, хто його принижує:
      Поет, як Альбатрос - володар гроз та грому,
      Глузує з блискавиць, жадає висота,
      Та, вигнаний з небес, на падолі земному
      Крилатий велетень не має змоги йти

      Бодлер говорив, що з дитинства в ньому боролися два протилежні почуття: "жах життя" і "екстаз життя". І ця боротьба незмінно призводила до духовної ізоляції поета. "Таке середовище не для поетів,- розмірковував він,- їм потрібна республіка духу, керована красою". Пристрасним пошукам краси присвячена більшість віршів збірки ("Краса", "Гімн красі", "Запрошення до подорожі"). Краса у Бодлера має різні вияви. Вона і "мрія з каменю" і "білість лебедів і серце з кришталю" ("Краса"). У її погляді "покора і провина, і присмерк, і світання". Поет не розгадав природи краси, але бажає, щоб вона зробила світ не таким огидним:
      Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена, Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим, Щоби тягар життя, о владарко натхнення, Зробила легшим ти, а всесвіт - менш гидким!
      У своїх творах поет постійно використовував контрастні барви, що вражали своєю парадоксальністю і незвичайністю. Поезія Бодлера об'єднує піднесене, майже безтілесне, з ницим, навмисно грубим. Так, у вірші "Піднесення" він закликає поета:
        Тікай же від земних міазмів якнайдалі!
      В повітрі горньому своє очисть єство!
      І сяйво пий, немов божественне питво,
      Розлите в просторі, як почуття в хоралі!

      Його вірші часто сповнені жахливих, гидких, відвертих картин пороку, бруду, розбещеності. Але якщо поезія насичена образами суспільного й морального занепаду, то це не означає, що сама вона випромінює зло. Тим більше, що будь-який вірш Бодлера обов'язково несе віру та надію на краще. Про це свідчать слова самого поета: "...У цю жорстоку книгу я вклав усе моє серце, усю мою ніжність, усю мою віру... усю мою ненависть..."
      "Квіти зла" - це здійснений із рідкісною послідовністю і завершеністю синтез значної епохи європейської поезії - епохи романтизму, й водночас це своєрідний пролог до іншої видатної поетичної епохи кінця XIX - початку XX століття. Тому невипадково Бодлера називають і пізнім романтиком, і поетом епохи імпресіонізму, і предтечею символізму.
      Бодлер залишив порівняно невеликий творчий спадок: збірку "Маленькі поезії в прозі", книгу статей про мистецтво та літературу "Романтичне мистецтво", яка була видана посмертно. Бодлеру також належать чудові переклади поезії і прози Е. По, з яких почалася слава американського романтика в Європі. Але вершиною творчості Бодлера залишається поетична збірка "Квіти зла", в якій схрестилися магістральні шляхи французької і всієї європейської поезії.

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Знайти визначення «символізм» у різних словниках

Урок:

Тема. «Майстер і Маргарита» - шедевр російської літератури. Образи і проблематика роману М.Булгакова «Майстер і Маргарита»

Мета: продовжити знайомство учнів з творчістю М.Булгакова, розвивати навички аналіз твору, виховувати почуття справедливості і відповідальності

Тип уроку: урок поглибленої роботи над твором

Обладнання: портрет М.Булгакова, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: роман

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Прослуховування підготовлених учнями доповідей про життя і творчість М.Булгакова

ІV. Виклад нового матеріалу. Роман спочатку був надрукований у Парижі ( 1967 р), а потім у 1973 році тільки у СРСР.

Твір є подвійним романом. Він складається з роману майстра про Понтія Пилата «5 Євангеліє» і роману про долю самого майстра. Основні персонажі: Майстер і Маргарита.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання.

Урок:

Тема. Життєвий і творчий шлях А.Ахматової. «Реквієм», «Довкола жовтий вечір ліг»

Мета: продовжити знайомство учнів з творчим доробком письменниці А.Ахматової, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати повагу до художнього слова

Тип уроку: урок – філософське дослідження

Обладнання: портрет А.Ахматової, підручник, твори письменниці, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: реквієм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Опитування

( завдання на картках для окремих учнів)

1. Який період названо «Срібною добою»?

2. Чому саме «Срібною добою»?

3. Назвіть представників «Срібної доби»

4. Що таке «символізм»?

5. Що таке «акмеїзм»?

6. Творчий шлях О.Блока

ІV. Виклад нового матеріалу. Ахматова у своїй витонченій, сповненій стриманої щирості ліриці з лише їй притаманною інтонацією відобразила надзвичайно широкий діапазон людських почуттів і переживань. Анна Ахматова народилася у дачному передмісті Одеси в сім'ї морського інженера-механіка, капітана 2-го рангу Андрія Антоновича Горенка, та Інни Еразмівни, до заміжжя — Стогової. Дитячі роки майбутня поетеса провела в Царському Селі, куди переїхала сім'я Горенків у 1891 р. У 1900 р. вона вступила у Царськосельську Марийську гімназію («Мої перші спогади — царськосельські: зелена, сира розкіш парків, вигін, куди мене водила няня, іподром, де гарцювали маленькі строкаті лошата, старий вокзал...»). Після розлучення з чоловіком матір забрала дітей і переїхала спочатку в Крим, а з 1906 р. замешкала в родичів у Києві. У 1907 р. Ахматова вступила в останній клас київської Фундукліївської гімназії, відтак навчалася на юридичному відділенні Вищих київських жіночих курсів. Після одруження з видатним російським поетом-акмеїстом М. Гумільовим (вінчання відбулося 15 квітня 1910 р. в Нікольській церкві села Нікольська Слобідка, що поблизу Києва) Ахматова стала студенткою Вищих історико-літературних жіночих курсів у Петербурзі. Саме в цьому місті проминуло майже все її життя. У 1910 та 1911 роках Ахматова разом із чоловіком двічі побувала у Парижі, а в 1912 р. — в Італії. У цьому ж році в них народився син Лев Гумільов — майбутній відомий історик і географ.

Наприкінці життя до Ахматової прийшло світове визнання. У 1964 р. в Римі їй була присуджена Міжнародна літературна премія «Етна-Таорміна» з нагоди 50-ліття літературної діяльності та за книгу вибраних творів, видану в Італії. Цього ж року, 15 грудня, Оксфордський університет (Англія) присудив Ахматовій ступінь почесного доктора літератури.

Переживши чотири інфаркти, Ахматова померла 5 березня 1966 року у підмосковному Домодедово, в кардіологічному санаторії. Поховали поетесу на Комаровському кладовищі, що поблизу Ленінграда.

Українською мовою окремі твори Ахматової перекладали В. Затуливітер (поема «Реквієм» та ін.), П. Перебийніс, І. Римарук, С. Жолоб та ін.

V. Робота з роздатковим матеріалом (скласти конспект і відповісти на проблемне запитання «В чому трагізм долі А.Ахматової»?)

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Виразне читання вірша напам’ять (за вибором учня)

Урок:

Тема. Глибинні зрушення в поезії ХХ століття. Поезія Р.М.Рільке. «Орфей. Еврідіка. Гермес»

Мета: ознайомити учнів з творчістю видатного австрійського письменника Р.М.Рільке, розвивати мовлення і мислення учнів,розвивати навички аналізу художнього твору виховувати повагу до художнього слова

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Р.М.Рільке, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: поезія

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда на тему: «Р.М.Рільке – Орфей ХХ століття».

ІV. Виклад нового матеріалу. Двадцяте століття принесло людству не лише зло й найбільші земні трагедії, але й спонукало до пошуку шляхів до втраченої гармонії, до позитивних цінностей. Яскравий приклад такого пошуку - творчість австрійського поета P. M. Рільке.

Поезія Рільке, що відкрила новий етап у розвитку поезії європейської, увібрала в себе всі етапи складного шляху естетичних пошуків митця - від неоромантизму та імпресіонізму через заглиблений у філософські та релігійні роздуми символізм до "нової речевості" (стилю, що тяжіє до конкретності зображення і прийшов на зміну експресіоністському пафосу та схематизму). На творчість Рільке глибоко вплинули живопис, скульптура, архітектура та музика.

Райнер Марія Рільке народився 1875 року в Празі. Дитинство та юність поета були затьмарені перебуванням в австрійській військовій школі (1886-1891), про яку він все життя згадував зі страхом і відразою. У 1895 році поет вступив на філологічний факультет Празького університету, а пізніше слухав лекції з філології і мистецтвознавства в Мюнхені й Берліні.

Писати вірші Рільке почав рано, і вже 1894 року вийшла його перша збірка "Життя і пісні". Наприкінці XIX століття з'являються наступні книжки поета: "Вінчаний снами" (1896), "Свят-вечір" (1898) і "Мені на свято" (1900). Ранній Рільке - переважно неоромантик і імпресіоніст. Найповнішого вираження мотиви, властиві пізній творчості Рільке, набули в поетичному циклі "Сонети до Орфея" (1922).

Звільнившись від "важкості" "Дуїнянських елегій", вірш Рільке став прозорим, точним у виборі зображувальних засобів.

Основною темою "Сонетів" є мистецтво - поет доходить висновку, що збереження гармонії є можливим тільки завдяки жертовній силі мистецтва й творчій енергії людини. У поезію Рільке знову повертається Бог - вершина Всесвіту, але тепер це "дзвінкий" бог Орфей, поет-співець, який зливається з образом поета Рільке. Вже в першому сонеті циклу - "Ось дерево звелось..." Орфей втілює силу поезії, що активно сприяє перетворенню хаосу на світ гармонії форм і образів, справжній "людський світ". Мистецтво, як будівничий спів Орфея, здатне одухотворити світ, звести високий і міцний храм добра й краси.
У "Сонетах до Орфея" поет піднявся з безодні сумнівів і відчаю і утвердив початкову основу свого поетичного таланту - думку про красу буття: "Бути на землі - прекрасно".

      Наприкінці життя Рільке працював не так багато (тяжка хвороба нагадувала про себе дедалі тривалішими нападами), але на диво легко, майже без чернеток. Незадовго до смерті він написав книгу віршів французькою мовою.
      Помер Райнер Марія Рільке 1926 року у Швейцарії.
             ОСНОВНІ ТВОРИ:       поетичні збірки "Книга годин" ("Часослов") (1905), "Книга картин" (1902, 1906), "Нові поезії" (1907-1908), роман-що-денник "Записки Мальте Лаурідса Брігге" (1910), поетичні цикли "Дуїнянські елегії" (1922), "Сонети до Орфея" (1922).

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Творчість Г.Аполлінера

Урок:

Тема. Г.Аполлінер як представник модерністської поезії ХХ століття

Мета: ознайомити учнів з творчістю видатного письменника Г.Аполлінера, розвивати мовлення і мислення учнів,розвивати навички аналізу художнього твору виховувати повагу до художнього слова

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Г.Аполлінера, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: модернізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Фронтальне опитування

1. Життєвий шлях Р.М.Рільке

2. Творчий шлях Р.М.Рільке

3. Міф про Орфея

4. Чому Рільке називають «Орфеєм»?

5. Тематика і проблематика вірша «Орфей. Еврідіка. Гермес»

6. Останні твори письменника

7. Останні роки життя Р.М.Рільке

ІV. Виклад нового матеріалу. На початку XX століття французька поезія почала розширювати коло своїх художніх пошуків. Гійом Аполлінер, як у фокусі, зібрав художні імпульси, що йшли з минулого, і багато в чому визначив розвиток французької поезії на десятиріччя вперед.
      Справжнє ім'я поета - Вільгельм Аполінарій Костровицький. Народився він у Римі в 1880 році, його рідними мовами були польська та італійська, а французьку він опанував у монастирських школах на півдні Франції. Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть - П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.
      Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби ("Рейнські вірші") були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 -1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні ("Дзвони", "Ніч на Рейні"). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К, Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.
      Надалі традиційність все більше витісняється поетичними новаціями: конкретністю безпосереднього вираження, прозаїзацією вірша, розмовним ритмом, відсутністю розділових знаків. Аполлінер досконало опановує верлібр (вільний вірш) - систему віршування, що з'явилася у французькій поезії наприкінці XIX століття. Верлібр позбавлений звичних ознак поетичного твору: рими, суворого ритму та поділу на строфи. Для верлібру характерні рядки різної довжини, різні дво- і трискладові стопи; ритм може мати перебої.

Г. Аполлінер сміливо прокладав шлях тогочасній поезії в XX століття. Слідом за романтиками, а також Ш. Бодлером, В. Вітменом, А. Рембо, Е. Верхарном. Г. Аполлінер зробив можливим художнє освоєння нових "непоетичних" галузей життя людини і суспільства. Саме він увів у сферу лірики "прозу життя" і дав могутній поштовх розвитку ліричного епосу в новому столітті.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
поетичні збірки "Рейнські вірші", "Алкоголі. Вірші 1898- 1913 pp." (1913), "Каліграми. Вірші миру і війни (1913-1916)" (1918), стаття "Новий дух і поети" (1918).

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Біографія і поезія О.Блока

Урок:

Тема. «Срібна доба» російської поезії. Поезія О.Блока («Незнайома», «Весно,весно, без меж і краю»

Мета: ознайомити учнів з періодом в російській літературі як «срібна доба», з творчістю видатного письменника О.Блока, розвивати мовлення і мислення учнів, розвивати навички аналізу художнього твору виховувати повагу до художнього слова

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрети письменників Срібної доби, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: символізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Виступи учнів з доповідями на тему «Срібна доба» російської поезії»

ІV. Виклад нового матеріалу.

Межа ХІХ-ХХ ст. стала особливим етапом у розвитку російської словесності. Він увійшов до історії російської культури як «Срібна доба» (назва була обрана за аналогією із «золотою добою», яку ототожнювали з XIX ст., здебільшого - з пушкінською епохою).

Це був час, коли дерево культури збагачувало своїми щедрими плодами не лише національну, а й світову духовну скарбницю. Свій «ренесанс» переживала російська релігійно-філософська думка: праці В. Соловйова, С. Булгакова, М. Бердяєва, Л. Шестова, Г. Федотова, С. Франка, П. Флоренського та інших мислителів вивели її на світовий рівень. Широке міжнародне визнання здобули російський театр (К. Станіславський, В. Мейєрхольд, В. Коміссаржевська та ін.) і російський балет (А. Павлова, В. Ніжинський). Нові зірки світового масштабу зійшли і на музичному небосхилі (О. Скрябін, С. Рахманінов). Небаченим розмаїттям нових напрямів, течій та шкіл вибухнуло образотворче мистецтво (В. Сєров, В. Васнецов, М. Врубель, М. Ларіонов, К. Малевич, В. Кандінський таін.).

Дух всебічного оновлення панував і в російській ліриці. Як і в західній поезії, вирішальну роль у її розквіті відігравали нереалістичні тенденції. Найвизначнішими з-поміж них були символізм, акмеїзм і футуризм.

Хронологічно першим серед них був символізм, який, звісно, перегукувався з європейським, однак на російському ґрунті набув яскравого самобутнього характеру.
Символізм (від франц. symbolisme; грец. symbolon - знак, ознака) -художній напрям у літературі та мистецтві кінця XIX - початку XX ст. Виник у Франції, швидко поширився в інших країнах -Англії, Німеччині, Австрії, Бельгії, Норвегії, Україні, Росії.

О. Блок - одна з найяскравіших зірок на небосхилі поезії "Срібної доби". Для багатьох своїх сучасників - майстрів слова, критиків, величезної аудиторії читачів - він був культовою постаттю. У ньому бачили обраного долею спадкоємця російської лірики XIX ст. і відкривача шляхів поезії століття XX, лицаря Прекрасної Дами і митця, зачарованого "музикою революції", уособлення поезії та медіума, який відтворював у своїх художніх картинах "нетутешній" світ. Деякі твердження у цьому хвалебному хорі, здавалося, заперечували одне одне. Скажімо, якщо талановитий критик Ю. Тинянов висував тезу: "Блок - найбільша тема Блока", по суті зводячи творчість митця до літопису його власного внутрішнього життя, то поетеса А. Ахматова називала автора "Віршів про Прекрасну Даму" "трагічним тенором епохи", наголошуючи на тому, що мистецтво Блока насамперед увиразнювало "дух часу". Втім, жодного протиріччя тут немає. Принаймні сам Блок був переконаний, що повнота творчості досягається лише тоді, коли "особистісний" і "епохальний" її зміст збігаються: "...розквіт поезії: поет знайшов себе і разом з тим влучив у свою епоху.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Біографія А.Ахматової

Урок:

Тема. Проблематика та характеристика головних образів роману «Майстер і Маргарита»

Мета: продовжити знайомство учнів з життєвим та творчим шляхом М.Булгакова, зокрема з романом «Майстер і Маргарита», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення твору

Обладнання: портрет М.Булгакова, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: роман в романі (подвійний роман)

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Написання самостійної роботи

ІV. Виклад нового матеріалу.

Роман «Майстер і Маргарита» є центральним твором усієї творчості М.А. Булгакова. Даний роман має цікаву художню структуру. Дія роману відбувається в трьох сюжетних лініях. Це і реалістичний світ московської життя, і єршалаїмських світ, який переносить читача в далекі події і часи, а також фантастичний світ Воланда і всієї його свити.

Жанрова своєрідність роману

За своїм жанром, твір «Майстер і Маргарита» є романом. Його жанрова своєрідність розкривається наступним чином: соціально-філософський, фантастичний, сатиричний роман в романі. Даний твір є соціальним, оскільки в ньому відображені останні роки непу в СРСР. Місце дії – Москва, не академічна, не міністерська і не партійно-урядова, а обивательське, комунально-побутова.

Протягом трьох днів у Москві, Воланд з усією своєю свитою вивчає звичаї самих звичайних радянських людей. За задумом комуністичних ідеологів, ці люди повинні були представляти новий тип громадян, які вільні від соціальних недоліків і хвороб.

Сатира в творі «Майстер і Маргарита»

Життя московських обивателів в романі описується автором вкрай сатирично. Тут нечиста сила карає кар’єристів, хапуг, комбінаторів. Вони «пишно розцвіли» проживаючи і користуючись благами «здорової грунту радянського суспільства».

Філософський зміст роману Майстер і Маргарита

Аналіз твору показує велике філософський зміст роману. Тут сцени з античної епохи переплітаються з описом радянської дійсності. З взаємин прокуратора Іудеї Понтія Пілата, всесильного намісника Риму, і жебрака проповідника Ієшуа Га-Ноцрі, виявляється філософське і моральне зміст даного твору Булгакова. Саме в зіткненнях цих героїв автор і бачить яскравий прояв єдиноборства ідей зла і добра. Більш повно розкрити ідейний задум твору Булгакову допомагають елементи фантастики.

Аналіз епізоду роману

Аналіз епізоду майстер і маргарита може допомогти глибше відчути даний твір. Одним з найдинамічніших і яскравих епізодів роману є політ Маргарити над Москвою. Перед Маргаритою стоїть мета – зустрітися з Воландом. Перед цією зустріччю їй було дозволено політати над містом. Маргариту охопило дивне почуття польоту. Вітер раскрепостил її думки, завдяки чому Маргарита преобразилась найдивовижнішим чином. Тепер перед читачем постає образ не боязкою Маргарити, заручниці ситуації, а образ самої справжньої відьми з вогненним темпераментом, готової вчинити будь божевільний вчинок.

Героїня веде себе люто і скажено, перебуваючи в метушливому місті, в якому життя не зупиняється ні на одну хвилину. Але, як тільки Маргарита виявляється в оточенні росяні луки, водойм і зеленіючих лісів, вона знаходить душевний спокій і рівновагу. Тепер вже вона летить повільно, плавно, впиваючись польотом і володіючи можливістю насолодитися всією красою місячної ночі.

Даний аналіз епізоду Майстер і Маргарита показує, що цей епізод відіграє важливу роль у романі. Тут читач спостерігає повне переродження Маргарити. Воно вкрай необхідно їй для здійснення вчинків надалі. І про тих майбутніх вчинках, раніше героїня навіть не могла і подумати.

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання контрольного класного твору на тему «Тривоги за долю людства» ( за романом М.Булгакова «Майстер і Маргарита»)

Урок:

Тема. Бертольд Брехт — видатний німецький письменник. «Епічний театр» Б. Брехта

Мета: ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Б.Брехта, ознайомити з поняттям «епічний театр», розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Б.Брехта, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: театр, драма

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Фронтальне опитування

1.Назвіть письменників Срібної доби

2. Трагічна доля письменників Срібної доби

3. Нобелівська премія для Б.Пастернака

4. Двополюсність світу пісня ІІ світової війни

5. Культура і мистецтво у повоєнний час

6. Література повоєнного часу

ІV. Виклад нового матеріалу.

Учням скласти хронологічну таблицю за творчістю М. Павича

Слово викладача. Німецький письменник Бертольд Брехт (1898 — 1956) був сміливим новатором у галузі драматургії. Свої погляди на театральне мистецтво він виклав у численних статтях і трактатах: "Про оперу" (1930), "Короткий опис нової техніки акторського мистецтва" (1940), "Маленький Органон." (1948) та ін. Брехт створив теорію "епічного театру", яка стала результатом його естетичних пошуків і художньої практики.

Драматург розрізняв два види театру: драматичний (арістотелівський) та епічний. Він підкреслював свою приналежність до другого. Письменника не задовольняли традиційні принципи античної трагедії, висунуті Аристотелем. Він називав арістотелівський театр фаталістичним, оскільки драматурги висвітлювали нездоланну владу обставин над людиною. Брехт прагнув до іншого театру — дієвого, активно-Письменник вважав, що людина завжди зберігає здатність до вільного вибору і відповідального рішення за найскладніших ситуацій. Він писав: "Завдання "епічного театру" — змусити глядачів відмовитися... від ілюзії, начебто кожний на місці героя діяв би так само" І Брехт виступав проти того, щоб герої були "рупорами ідей" автора: "На сцені реалістичного театру місце лише живим людям, з усіма їх .суперечностями, пристрастями і вчинками". Теорія "епічного театру" була узагальнена Брехтом у деяких запропонованих ним зіставленнях:

ДРАМАТИЧНА ФОРМА ТЕАТРУ
Сцена "втілює" дію, залучає глядача до подій
Виснажує його активність, збуджує емоції
Переносить глядача в інше оточення, ставить його в центр подій та змушує співпереживати
Збуджує інтерес до розв'язки, звертається до почуттів
ЕПІЧНА ФОРМА ТЕАТРУ
Сцена розповідає про дію, ставить глядача в позицію спостерігача
Стимулює його активність, змушує приймати рішення
Показує глядачеві інше оточення, протиставляє його обставинам та змушує вивчати
Збуджує інтерес до розвитку подій, звертається до розуму

V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Читати п’єсу Б.Брехта «Життя Галілея»

Урок:

Тема. Наш світ очима митців-модерністів

Мета: продовжити знайомство учнів з представниками Срібної доби російської поезії, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати художній смак

Тип уроку: урок - дослідження

Обладнання: портрети письменників – символістів ХХ століття, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: символізм, акмеїзм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізція опорних знань. Бесіда з теми: «Наш світ очима митців -модерністів»

ІV. Виклад нового матеріалу. Який період називають «срібною добою» ?

«Срібною добою» називають літературу на межі XIX і XX століть. Це визначення введено Н. А. Оцупом (паризький журнал російської еміграції «Числа»), Вій назвав XIX століття, тобто часи Пушкіна, Достоєвського, Толстого, вітчизняною «золотою добою», а приблизно три десятиліття (до 1920 року) — «срібною добою».

2. Як змінювалося поняття «срібна доба» ?

Спершу воно характеризувало вершинні поетичні витвори — творчість О. Блока, В. Брюсова, А. Ахматової, О. Мандельшгама та інших. А потім визначення «срібна доба» відносилося до російського мистецтва загалом — живопису, музики, філософії межі століть.

3. Із яким мистецьким напрямом пов 'язане поняття «срібна доба» ?

У літературознавстві термін «срібна доба» пов'язують із модерністськими течіями — символізмом, акмеїзмом, «неоселянською» поезією, імажинізмом, футуризмом тощо.

4. Що таке модернізм ?

Модернізм (від французького «найновіший», «сучасний») — це група течій, метою яких було створення нової культури, що сприяла б духовному відродженню особистості й суспільства, перетворенню світу засобами мистецтва. Особлива роль у цих течіях належала авторові-пророку, провіснику, який здатен зрозуміти й розкрити засобами мистецтва світову гармонію. Головним, що об'єднувало різні з естетичної точки зору течії модернізму, було переконання, що мистецтво здатне перетворити світ, а також тяжіння до умовних засобів зображення, експериментаторство. Такі погляди були неприйнятними для реалістів. Отож суперечки між двома напрямами — модернізмом і реалізмом — важлива ознака літератур ного життя на межі XIX і XX ст. Хоча прагнення до гармонії і краси — це те, що поєднувало ці напрями.

5. Чи є тотожними поняття «модернізм» і «декаданс» ?

Модернізм відобразив настрої кінця століття — розчарування, очікування за гибелі звичного світу, приреченість. Тому певний час модернізм ототожнювати з декадансом (від латинського «занепад»). Декаданс характеризувався настроями пасивності, безнадії, несприйняття суспільного життя, прагненням замкнутися від світу у своїх душевних переживаннях. Однак декадентський пафос загалом був протилежний модерністській ідеї відродження, перетворення людства. До декадентських відносили таких авторів: Дмитро Сергійович Мережковський, Зінаїда Миколаївна Гіппіус, М. Мінський (Микола Максиміліанович Віленкін). Щоправда, слід зауважити, ідо чимало письменників і поетів включати до своїх збірок твори, складені в межах різних естетичних систем. А Д. С. Мережковський, наприклад, виступав з обгрунтуванням символізму як естетичної системи у Петербурзі, так само як це робив у Москві Валерій Якович Брюсов. Вони були першими теоретиками символізму. Пізніше це також робив Андрій Бєлий.

6. Назвіть представників найвідоміших модерністських течій.

Символізм: В. Я Брюсов, К. Д. Бальмонт, Ф. Сологуб (Федір Кузьмич Те- терников), Ю. К. Балхрупхайгіс, М. О. Кузьмін («старші» символісти) та О. Блок, Андрій Бєлий (Борис Миколайович Бугаєв), В. І. Іванов («молодші» символісти).

Акмеїсти («Цех поетів»): М. С. Гумільов, С. М. Городецький, А. А. Ахма- това, О. Е. Мандельштам, В. 1. Нарбут, М. Л. Лозинський, Г. В. Іванов, Г. В. Адамович, М. О. Зенкевич.

Футуристи («Гілея»): Велимир Хлєбников (Віктор Володимирович Хлєбни- ков), Д. Д. Бурлюк, В. В. Маяковський, О. Є. Кручених, В. В. Камен- ський, Б. К. Лівшиц.

«Егофутуристи»: Ігор Сєверянін (Ігор Васильович Лотарьов), К. К. Олімпов (Фофанов) та інші.

«Новоселянські» поети: Н. А. Клюєв, С. О. Єсенін, С. А. Кличков (Лешенков), А. В. Ширяєвець (Абрамов), П. В. Орєшин.

«Імажиністи»: С. О. Єсенін (пізніше), А. Б. Марієнгоф, В. Г. Шершеневич,

В. Грузинов, Рюрік Івнєв (Михайло Олександрович Ковальов).

7. Назвіть імена провісників модернізму в мистецтві.

На початку 90-х років XX століття з'явилися перші вірші Володимира Соловйова та Валерія Брюсова, а в живописі утверджується містичний реалізм В. М. Вас- нецова та М. В. Врубеля. Вони й були першими у царині нового мистецтва.

8. Що таке символізм?

Це одна зі стильових течій модернізму, що виникли у Франції у 70-х роках XIX століття. Метою мистецтва символісти вважали інтуїтивне пізнання світової єдності через символи. Мистецтво, на їхню думку, — це земна подібність творчості божественної. Ключовим поняттям символізму є символ — багатозначне іносказання на відміну від алегорії — однозначного іносказання. Символ містить у собі перспективу безмежного розгортання значення. Окрім того, символ — це повноцінний образ-, що відображає у стислому вигляді розуміння єдності світу, прихованої суті життя, В основі естетики символізму — філософська думка про рятівну місію Краси («позитивна всеєдність» — Краса, Добро, Істина). Посередником у досягненні «всеєдності» мало бути мистецтво. Образ «позитивної всеєдності» — втілення вічножіночного начала в містичних образах Душі Світу, Премудрості Божої, Софії. Соціальні, громадянські теми були відкинуті символізмом. Головними темами були Життя, Смерть, Бог. Найбільший вплив на формування філософії символізму, крім праць європейських філософів Шеллінга, Ніцше, Шо- пенгауера, мала філософія та поезія Володимира Соловйова. Поезія символістів була дещо затуманена, елітарна.

9. Що таке акмеїзм?

Інколи цю течію називають суто російським явищем, хоча є певні спільні риси акмеїзму з неокласицизмом. Акмеїзм (від грецького акте — вістря, вершина, найвищий ступінь, яскрава якість) — це модерністська течія, яка декларувала конкретно-чуттєве сприйняття навколишнього світу, повернення слову його початкового, не символічного значення, на противагу символістам. Теоретиком акмеїзму виступив Микола Степанович Гумільов. Інколи цю течію ще називали адамізмом, маючи на увазі «мужньо твердий та ясний погляд на життя». Акмеїстів цікавив реальний кольоровий живий, а не потойбічний світ, краса життя в його різноманітних конкретно-чуттєвих проявах. Туманності й натякам символізму акмеїсти протиставляли мажорне сприйняття дійсності, достовірність образу, чіткість композиції. Гуманістичне значення цієї течії полягало у прагненні відродити в людині жагу життя, повернути відчуття його краси. Хоча є й спільні риси акмеїзму й символізму. Це звертання до загальнокультурних образів і понять, міфологічних сюжетів та євангельських, біблійних.

V.Індивідуальна робота. Обрати одного з письменників –символістів ХХ століття і пояснити чому саме він є найкращим для того чи іншого учня

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Вивчити конспект

Урок:

Тема. Література початку ХХІ століття (П.Зюскінд «Парфуми», Ф.Дюрренмат «Гостини старої дами»)

Мета: продовжити знайомство учнів з культурним і літературним процесом початку ХХІ століття, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати повагу до художнього слова

Тип уроку: урок позакласного читання

Обладнання: портрети письменників ХХІ століття, підручник, твори письменників, словник,відеозаписи (фільми до творів)

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: постмодернізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Фронтальне опитування

1. Що таке «постмодернізм»?

2. Ознаки постмодернізму

3. Представники постмодернізму

4. Життєвий шлях М.Павича

5. Творчий шлях М.Павича

6. Тематика оповідання М.Павича «Дамаскин»

7. Проблематика оповідання М.Павича «Дамаскин»

8. «Віртуальний історизм» у творчості М.Павича

ІV. Виклад нового матеріалу.

Розвиток зарубіжної та вітчизняної культури у XX — на початку XXI ст. відбувається у складних, часто суперечливих обставинах, коли соціальні, політичні, військові, екологічні катаклізми впливають на людську особистість, змінюють її ціннісні орієнтири, трансформують соціокультурний розвиток.

На рубежі XIX—XX ст. у світі завершується перехід до капіталістичного способу виробництва, створюються могутні монополії, провідні західні держави розподіляють світ на сфери впливу, колонізуючи відсталі в економічному відношенні країни. Науково-технічна революція, започаткована у XIX ст., істотно вплинула на розвиток виробничих сил, сприяла індустріалізації, урбанізації, піднесенню загального освітнього рівня населення.

На фоні загального економічного зростання на початку XX ст. у світі наростають економічні і політичні протиріччя, що, зрештою, призводять до Першої світової війни та соціальних революцій. Перша світова війна (1914—1918 pp.) мала катастрофічні наслідки для людської цивілізації, оскільки знищила традиційні уявлення про гуманістичні ідеали, створила сприятливі обставини для Жовтневої революції 1917 р. в Росії, що на довгі десятиліття поділила світ на два ворожих табори. У мистецтві початку XX ст. виникає також авангардизм (фр. avante-garde — передовий загін), що об´єднав найрадикальніші кола модерністів, які прагнули докорінно оновити художню практику, шукали новаторські засоби вираження форми і змісту творів, боролися за все нове у мистецтві.

Модернізм виявився в усіх галузях художньої творчості. Основні естетичні принципи модернізму в літературі — потік свідомості, в образотворчому мистецтві — заперечення зображальності, у музиці — заперечення звукової організованості (мелодії, гармонії, поліфонії; електронна музика), в театрі — відсутність логіки розгортання драматичної дії. Часто формалістичне новаторство для митців ставало самоціллю. З´являються нові жанри: колаж, інсталяція, хепенінг, перформанс тощо. Для модернізму характерні елітарність, відстороненість від масової культури.

Патрік Зюскінд — сучасний німецький письменник, роман якого «Парфумер, або Запахи» став бестселером і був перекладений багатьма мовами світу.

Уже перші рядки роману переносять читача в задушливу атмосферу найсмердючішого міста Франції XVIII століття. У спекотливий липневий день 1738 року досить ще молода жінка стояла з ножем у руках біля стола з рибою, розчиняла її, а сморід від тієї риби заглушав біль у животі й попереці: у неї почалися пологи. Це було вже п'яте її дитя. Перші чотири теж народилися тут, і вона викидала ці шматочки м'яса разом з риб'ячими тельбухами. На цей раз через спеку й сморід вона знепритомніла, і люди знайшли під роєм мух, між тельбухами та риб'ячими головами новонароджене дитя. Матір за вбивство дітей відправили на ешафот, а малого Гренуя віддали спочатку годувальницям, а потім в установу душевновбогої жінки мадам Гайяр.

Бог наділив Гренуя великим талантом, але він не зумів скористатися цим дарунком, не зумів принести в цей світ хоч краплину радості і справжньої любові.

V. Робота над твором «Парфуми» П.Зюскінда

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Підготуватися до уроку узагальнення

Урок:

Тема. М.Павич – сербський письменник-постмодерніст. Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму

Мета: ознайомити учнів з творчістю видатного письменника М.Павича, розвивати мовлення і мислення учнів,розвивати навички аналізу художнього твору виховувати повагу до художнього слова

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет М.Павича, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: оповідання

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Фронтальне опитування

1. Що таке «постмодернізм»?

2. Ознаки постмодернізму

3. Представники постмодернізму

ІV. Скласти хронологічну таблицю життєвого шляху та творчості письменника

V. Виклад нового матеріалу. Народився майбутній письменник у Белграді (Сербія), на березі Дунаю, 15 жовтня 1929 року. В автобіографічному нарисі Павич, описуючи своє народження, особливо підкреслював те, що він з'явився на світ під знаком Терезів (додатковий знак - Скорпіон).

Його батько був скульптором, а мати - вчителькою у гімназії (викладала філософію). Їх поєднала любов до спорту, особливо закохані захоплювалися лижами й вправами на гімнастичних снарядах. Перші дитячі спогади маленького Милорада пов'язані з материними родичами, які жили на протилежному боці Дунаю, на березі річки Тамиш, у місті Панчево. У них був там свій будинок, а в околицях Панчева - хутір з кіньми, коровами, стайнями, колодязем і виноградниками. Батько з матір'ю, прихопивши Милорада та його старшу сестричку, частенько каталися човном по Тамишу й гостювали в маминих родичів. Найчастіше бували в діда Аца, який мав великий баштан, де вся сім'я ласувала кавунами. Багато чого з цього зачарованого світу Панчева пізніше потрапило в прозу письменника. Всім цим Павич дуже нагадує українського письменника й кінорежисера О. Довженка: те ж саме відчуття рідної землі та природи, той самий дух і світосприйняття, що й у автора "Зачарованої Десни".

Треба відзначити, що в родині Павичів Милорад був не першим і не єдиним письменником: у родоводі по батьківській лінії письменники були ще в XVIII столітті. У цій славетній родині завжди хтось займався літературою. Так, наприклад, Емерик Павич ще в 176-8році опублікував у Будиме книгу віршів, він писав десятистопним віршем народного епосу. Сам Милорад Павич ще з дитинства хотів бути схожим на дядька по батьківській лінії, Миколу Павича, який у той час, у середині XX століття, був відомим письменником. Милорад хотів продовжити літературні традиції своєї родини й був дуже радий, що йому вдалося зробити це.

Тісний зв'язок з народними витоками, фольклорною літературою призвели до появи оригінальної поезії і прози Милорада Павича. Він - автор декількох поетичних збірок і численних романів. Добре володіючи російською та англійською мовами, Павич проявив себе й як видатний перекладач творів Пушкіна та Байрона. Професор Павич є дійсним членом Сербської Академії наук і мистецтва (1991), регулярно читає лекції у Белграді, Сорбонні, Регенбурзі, Відні. Твори Милорада Павича - найбільш популярні у сучасного читача. "Вашингтон таймс" вважає його "оповідачем, який дорівнює Гомеру", південноамериканська критика характеризує Павича, як "найвидатнішого письменника сучасності" ("Веха", Сан-Пауло), а в Іспанії він визнаний "однією з найвеличніших особистостей світової літератури" ("Темпо", Мадрид).

ОСНОВНІ ТВОРИ:

"Хазарський словник", "Залізна завіса", "Внутрішня сторона вітру", "Ліжко на троїх", "Кохання у Константинополі", "Російський хорт", "Скляний равлик".

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

VІІ. Домашнє завдання. Читати оповідання «Дамаскин» М.Павича

Урок:

Тема. Використання фактів візантійської та поствізантійської культури як характерна ознака творчості М.Павича

Мета: продовжити знайомство учнів з творчістю М.Павича, розвивати мовлення і мислення учнів, виховувати повагу до художнього слова

Тип уроку: урок систематизації знань

Обладнання: портрет М.Павича, підручник, твори письменника, словник

Методи і прийоми: бесіда, розповідь викладача, аналіз, коментоване читання, робота із словником

Теорія літератури: постмодернізм

Xід уроку

І. Організація учнів на навчальну діяльність

ІІ. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми і завдань уроку)

ІІІ. Актуалізація опорних знань. Фронтальне опитування

1. Що таке «постмодернізм»?

2. Ознаки постмодернізму

3. Представники постмодернізму

4. Життєвий шлях М.Павича

5. Творчий шлях М.Павича

6. Тематика оповідання М.Павича «Дамаскин»

7. Проблематика оповідання М.Павича «Дамаскин»

8. «Віртуальний історизм» у творчості М.Павича

ІV. Виклад нового матеріалу.

Слово вчителя про трагічну долю Сербії.

Бесіда.
Які вам знайомі твори сербської літератури?
Що ви можете сказати про їх національний колорит?
V. Робота над матеріалом уроку

- Розповідь про життя та творчість Милорада Павича (метод проекту).
Матеріали до розповіді:
«Світова критика не стомлюється висловлювати своє захоплення. Вона іменує Милорада Павича письменником абсолютної літератури, а його твори – справжнім поетичним і фантасмагоричним дивом. Французькі й іспанські критики пишуть, що Павич – «автор першої книги ХХІ століття».., в Австрії його вважають «ватажком європейського постмодернізму»…
Милорад Павич, один з найвідоміших сучасних сербських письменників, означив наш час і мистецтво особливою магією та фантазією, які вирізнили його як привілейованого митця і свідка цього часу.

Милорад Павич народився 15 жовтня 1929 року в Белграді. Письменник та історик літератури XVIII і ХІХ століття, фахівець в галузі бароко та символізму, перекладач Пушкіна і Байрона, професор університету, член Європейського мистецького об’єднання, Павич – автор кількох поетичних збірок, чотирьох збірок оповідань («Залізна завіса», «Коні святого Марка», «Російський хорт» і «Вивернута рукавиця»), романів «Хозарський словник» (роман-лексикон на 100000 слів), «Краєвид, намальований чаєм» (роман-кросворд), «Внутрішня сторона вітру» (роман-клепсида) та «Остання любов у Царгороді» (роман-таро).Його драма у формі театрального меню «Завжди і ще один день» опублікована у 1993 році. Остання книга Павича, роман «Скринька для писання», побачила світ у 1999 році, безпосередньо напередодні бомбардування Югославії, і під час війни (!) з’явився другий наклад. (…)

Павич – не лише письменник, який блискуче представляє оригінальний підвид фантастичної літератури, але й автор, який ламає наші стереотипи щодо розуміння часу, історії, долі, кохання і того, що ми називаємо логічним розумінням сенсу буття. Павич створює і оновлює сьогоденну літературну дійсність, наші знання і сни, переінакшуючи і пам’ятаючи все те, про що ми знали і снили, і те, про що тільки дізнаємося».
Із висловлювань Павича:
· Я гадаю, що культура певного народу важливіша, ніж держава. Все, що я робив, я робив з огляду на це. Моя батьківщина – сербська література. Візантійська культура, до якої належить сербська література, охоплює певний простір, в якому я розвивався і в якому хотів розвиватися. В такому просторі я себе добре відчував, я відчував себе вдома. Йдеться про так звану Східну Римську імперію, як іменують цю східну половину європейської цивілізації.

· Книги – як діти. Одного дня вони достигають і падають у світ, і ви більше нічого не можете для них зробити. Будь-хто може заподіяти їм щось добре чи погане. І вам тяжко буде оборонити їх від того поганого, як і знати про все те добре, що з ними стається.

· Хоч я й робив усі свої переклади з цікавістю і задоволенням, все ж це забрало в мене не один рік молодості й чимало енергії. Людина – це закрита посудина, і те, що з неї виллється, назад уже не увійде. Тому я не раджу письменникам перекладати. Це – втрата крові.

· …головним нашим критерієм в процесі вибору текстів для читання, текстів нашої любові, взагалі не є питання літературних жанрів чи форм. Проблема значно глибша і складніша… Важливо, насправді, тільки те, потрібен вам цей текст, чи ні. Ви увійдете в нього і побачите, чи вирішує він ваші проблеми, тобто чи тамує ваш інтелектуальний авітаміноз…

· …література – це складова частина одного більшого феномену, це частина краси у світі.

· ...майбутнє має одну велику перевагу – воно ніколи не буває таким, яким ви собі його уявляєте.

· …письменник не повинен бути пророком. Я не люблю пророків. Найбільше зла завжди бувало від різних пророків, які вели людство до так званого кращого майбутнього.

Бесіда:

- Які з цих висловлювань та думок Павича вас найбільше зацікавили? Чому? Прокоментуйте їх. Висловіть своє судження.

- Які думки та асоціації викликали у вас дані висловлювання? Розкажіть про них.

Запис у зошит основних фактів біографії;

Робота з підручником ( читання статті підручника про письменника).

Слово вчителя про особливості постмодернізму.

(Визначення. Базові філософські положення про світ, істину, людину, пізнання. Філософські погляди постструктуралістів: Ж. Лакана, Ж. Делеза, М. Фуко, Ж. Дерріда Р. Барта. Основні риси літератури постмодернізму:

· Нове поняття тексту – інтертекстуальність;
· Стирання різниці між текстом та контекстом, мовою та метамовою;
· Нелінійний принцип організації тексту, асиметричність, поліфонічність;
· Відмова від права на істину, множинність не істин;
· Використання реконструйованого знаку – симулякра (подоби, видимості);
· Смерть автора (скриптор) та ін.

Літературознавча робота.

З’ясування понять: сюжет, композиція, лейтмотив, поліфонія, текст, інтертекст.
Гра «Створи структуру тексту».

«Скласти» всі можливі варіанти побудови тексту із компонентів та розподілити по розділам становлення героя: експозиція, 1-й розділ, 2-й розділ, 3-й розділ. 4-й розділ,5-й розділ, 6-й розділ, зав’язка, розв’язка, епілог, конфлікт, герой у становленні, герой у конфлікті з собою, герой у конфлікті з іншими, герой у гармонії з собою, герой у гармонії зі світом, авторська позиція, або відсутність авторської позиції, фінал, або його відсутність.
Захист учнями своєї ідеї побудови тексту.

Підсумки і узагальнення.
Творча робота (усно або письмово):
· Що нового додалось до вашого бачення літератури ?
· Постмодернізм – це захист і повага людської особистості чи знищення ідеалів та гармонії світу? Ваша думка.
· Чи може література, на вашу думку, бути водночас елітарною і масовою?
· Чому Павича називають першим письменником ХХІ століття?
V. Підсумки уроку. Оцінювання

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання ДКР

Сайт викладача Малишко Ольги

Опорні конспекти з предмета "Світова література" ІІ курс

Жанрова своєрідність роману

Сатира в творі «Майстер і Маргарита»

Філософський зміст роману Майстер і Маргарита

Аналіз епізоду роману

Немає коментарів:

Дописати коментар